08.03.2015 01:21
Без обмежень
346 views
Rating 5 | 1 users
 © Костенко Ліна

Страшні слова, коли вони мовчать

Страшні слова, коли вони мовчать, 

коли вони зненацька причаїлись, 

коли не знаєш, з чого їх почать, 

бо всі слова були уже чиїмись.


Хтось ними плакав, мучився, болів, 

із них почав і ними ж і завершив.

Людей мільярди, і мільярди слів, 

а ти їх маєш вимовити вперше!


Все повторялось: і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія — це завжди неповторність, 

якийсь безсмертний дотик до душі.

  • Увага! Не забудьте ...





 1977



Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації: Ліна Костенко

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше