08.03.2015 01:21
для всіх
559
    
  1 | 1  
 © Костенко Ліна

Страшні слова, коли вони мовчать

Страшні слова,  коли вони мовчать

Страшні слова, коли вони мовчать, 

коли вони зненацька причаїлись, 

коли не знаєш, з чого їх почать, 

бо всі слова були уже чиїмись.


Хтось ними плакав, мучився, болів, 

із них почав і ними ж і завершив.

Людей мільярди, і мільярди слів, 

а ти їх маєш вимовити вперше!


Все повторялось: і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія — це завжди неповторність, 

якийсь безсмертний дотик до душі.



1977

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!