З хвилини радості для романтика
Чому світ носить таких дурнів?
Осінь, на склі мого вікна текуть сумні струмочки які утворились з дощових капель. У плейлісті загружена лише лірика. У руці в нього чергова "балтика 9", перша може друга, а може третя я не рахую всерівно у мене в кладовці ще пів ящика.
І ось чергова доза хмелю вдарила в голову, думки зникли, ні зявились нові! І ось лунає ця проклята пісенька, яку колись називали нашою!
І я наспівую
а листя падає, падає
щось мені нагадує
а я собі пригадую тебе
листопадами падає
кружляє листопадами
ти де?
Ось по моїй щоці тече сльоза! З`являється усмішка. І починаю істерично сміятись! Хана їде криша!
Одна звичайна пісня, а стільки емоцій вот вам три хвилини радості для романтика! А чого світ носить таких дураків незнає ніхто! Тільки я дурак продовжую топити своє горе, може колись мене п`яного зб`є авто коли буду повертатись з цілодобового магазину з черговим алкогольним напоєм в руці. А поки, що носить дурака...
м. Переяслав-Хмельницький, 14 листопада 2010
