Сльоза
Чогось сльоза непрохана тремтить
І щось пече нестерпно в грудях,
Коли пригадую останню мить
В очах твоїх й труну у рутах.
Пригадую важке життя твоє,
Хвилини радості й любові,
Що доля нам як милість подає,
Весь час лупцюючи до крові.
Караюся, що я тебе любив
Не досить ніжно і без квітів,
Що більше для роботи, мабуть, жив,
Тепер без тебе мучусь в світі.
Моя сльоза непрохана тремтить
І біль пече нестерпно в грудях,
Бо в світі важко в самотині жить,
На Боже ждучи правосуддя.