Прірва між ними
Її сукня тьмяно сахнулася вітру і впала на коліна нерівними складками. Білі руки, які тремтіли від постійних нервових зривів, були покладені на м`які сторінки якогось старого детективу. Вона, здавалось, спала. Волосся зав`язане в тугий хвіст, очі прикриті від втоми.
Скільки вона тут просиділа? Місяць за вікном блистів сірим світлом і тільки зірки горіли так, ніби дійсно були свічками, запаленими в небі.
Двері прочинилися. Почулись кроки. Вона їх впізнала.
Не відкриваючи до кінця очей, не відриваючи погляду від рядочків слів, у яких дівчина давно перестала читати сенс, вона слухала його розмірене дихання і чекала.
Він не підійшов, але, чуючи її власне дихання, знав, що вона не спить.
Між ними проросла прірва і грозилась поглинути кожного, хто перейде її межу.
Наручний годинник голосно відраховував час, і ця майже-тиша настільки дратувала юнака, що він ладен був розбити механізм об стіну.
Але він лише мовчав. Можна було б заговорити, або кашлянути, або хоча б змусити зустрітись поглядами, але йому цього зовсім не хотілося робити.
Нехай вдає, що спить. Нехай переконує, що читає. Він почекає.
Вітер ввірвався в кімнату і протяг голосно закрив двері.
Стіна напруги тріснула. Дівчина підняла очі.
Його лице, короноване темрявою, мало в собі нотку готики. Тверді м`язи, сховані під тонкою тканиною сорочки, відпочивали від навантажень. Вуста стиснулись. Очі розгубились.
Читала його риси, ніби конструювала макет живого будинку, поринаючи у зрозумілу лише їй архітектуру і вивчаючи кожен зигзаг його обрисів. Вона, напевно, настільки сильно закохалася, що забула його полюбити.
Закривши книгу і на мить відвернувшись, дівчина поправила пасмо волосся і глибоко вдихнула пропахше воском повітря.
Він знову зловив її погляд.
Прірва зникла, передаючи естафету своїй рідній сестрі - пустоті.
Вони не відчували нічого. Ні поривів, ні злості, ні щастя, ні суму.
Може, хотілося плакати, але вони цього ще не усвідомили.
Вона зробила крок, досі боячись, що прірва існує і захопить її, але він підхопив її страх і не дав упасти, підійшовши ближче.
Вона опустила погляд, коли він ніжно торкнувся її волосся, повернув до себе спиною і звільнив довгі пасма від тугого полону.
Повільно розчісуючи їй волосся, він дивився на її відображення у вікні і думав про майбутнє.
Хоча, це скоріше було минуле у майбутньому, яке він ще не встиг дописати у своєму власному детективі.
