04.03.2019 00:57
Без обмежень
16 views
Rating 5 | 8 users
 © Світлана Орловська

У ярах покоси, а над ними зорі…

У ярах покоси, а над ними зорі

Кволі динозаври стогнуть з-під землі…

Пластикові діти не шукають волі, 

Хоругви́ прозорі доїдає міль.


Так земля співала під ногами в баби, 

Так на стиртуванні лився градом піт.

Садовили білих діточок на лаві, 

Макові зернята тер в макітрі дід…


Розбирали стріху, забували маму, 

Корчували вишню і старий горіх.

Купували щастя чорними картками, 

А воно за зраду проклинало їх.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Різнопері / Вірш | Світлана Орловська». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Усе завмерло перед вибухом / Вірш | Світлана Орловська».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 16.03.2019 13:23  Тадм => © 

Проникливо! сподобалось! 

 06.03.2019 00:30  © ... => Каранда Галина 

Дякую за відгук) Так, життя біжить, але часом мені здається, що не вперед, а по колу;) Поки ми несамовито біжимо за дорогоцінним зеленим, деякі нації, що вже досягли високого матеріального достатку, повертаються. Очевидно щось вони по дорозі загубили, втратили. Боюся, що буде пізно, коли і ми зрозуміємо, що все найцінніше не купується. 

 06.03.2019 00:23  © ... => Олена Вишневська 

Дякую! Дуже приємно) 

 06.03.2019 00:23  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую!! Прекрасно мати таких однодумців))!! 

 05.03.2019 10:00  Тетяна Ільніцька => © 

Файнезно вийшло, Світланко! В одному вірші - ціла сімейна сага, по-сучасному трагічна й абсурдна. Такі живі нешаблонні вірші надзвичайно імпонують. Я ще досі під враженням від нью-йоркського вірша)))) 

 04.03.2019 19:24  Олена Вишневська => © 

Хороший вірш! Сподобався... 

 04.03.2019 15:31  Каранда Галина => © 

ну, воно то так, але ж від еволюції ніде не дінешся. Щоб побудувати нову хату, доводиться зносити стару, щоб насадити новий сад, прийдеться корчувати старий. Земля не гумова. Ми б не народжувалися, якби не вмирали... Хоч як це не сумно, але це так. Є, було і буде.

Динозаври посміхнули,

Але вірш класний. 

Публікації автора Світлана Орловська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо