Покалічена пташко
з рубрики / циклу «Тому що люблю»
Моя покалічена пташко
З весняних холодних дощів,
Я знаю, як тобі важко
Тримати крила в душі.
Ламаєш їх об висотки
Розтрощених сірих міст,
Хапаєш останні нотки
Й шукаєш безсмертний зміст.
І знову стаєш безкрилим,
Згубивши свої стежки...
А крила, великі крила! -
Які ж-бо вони важкі!
