Вікторія Івченко «Берег Часу. Прірва Часу»
Пурпурова гладінь до небес,
Західне сонце сідає…
Троє рибалок на березі…
Кицька в куточку чатує…
На рибку чекає.
Чорний човен на водах Дніпра…
Тиша осіння панує.
Все зупинилось на мить
Погляд спиняє її…
Подих у грудях тамує.
***
На березі Часу
Зустрілися двоє…
Над прірвою Часу
Блукатимеш сам.
Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше
Візьміть участь в обговоренні
| 27.09.2017 09:26 © ... => Каранда Галина |
Дякую за добре дружнє слово, Галино! Ці форми народжуються самі - коли чуєш стукіт власного серця. І відчуваєш резонанс зі СВІТОМ. Це - МАГІЯ. |
| 27.09.2017 07:24 Каранда Галина => © |
Сподобалася форма, незвична трохи,, але гарна. |