Адамове яблуко
Ця пригода трапилася у раю. Ніхто не знає точно, яким був той рай, але там однозначно було добре. І в ньому мешкали Адам і Єва або Єва і Адам. Одного разу до раю прокрався змій, про цей факт, мабуть, усі чули. І от він звісився з гілки і почав розмовляти з.... Ви подумали з Євою? Ні, помиляєтеся - він звернувся до її чоловіка Адама, що відпочивав на зеленій травичці Едему.
- Привіт, Адаме!
- Привіт, Змію!
- Не нудьгуєш, тут у раю?
- А що таке нудьга?
- Ну, це коли тобі чогось хочеться, і ти сам не знаєш чого, а тільки лежиш на траві цілими днями, дивишся на небо. Усе в тебе наче є, усього вдосталь, але бракує мети - от і стає нудно.
- Але я знаю, чого я хочу. Щодня ми з Євою тягнемося до Бога, ми спілкуємося з ним і відчуваємо блаженство. А те, про що говориш ти, нам невідоме.
- А я гадав, що Бог дав вам з Євою геть усе, що ви з Ним рівноправні і знаєте про все на світі: про те, що таке нудьга, сум, азарт, прагнення, екстаз, пристрасть. Я міг би довго перераховувати такі цікаві відчуття, але ти мене навряд чи зрозумієш, Адаме.
- Я, дійсно, тебе не розумію, Змію. Бог дав нам все, чого ж нам ще бажати? Але як ти там кажеш «нудьга, сум, азарт, прагнення, екстаз, пристрасть»? Які цікаві слова, що вони означають, поясни!
- Не можу пояснити, я ж намагався розтлумачити, що таке нудьга, але не зміг. Це потрібно відчути, потрібно пізнати, що таке добро і зло.
- Так, я чув як Бог говорив нам про Дерево пізнання добра і зла, але Він заборонив їсти його плоди.
- Бог несправедливий до вас, ставиться як до дітей, Сам знає все і усе випробував, а від вас приховує.
- Ні, Він дуже любить нас.
- Але тоді чому заборонив їсти з того Дерева? Воно родить найкращі яблука. Я сам бачив: такі великі, червоні, соковиті і без черв`ячків або гнилизни.
- Навіть і не знаю? - Адам глибоко замислився. Він згадав Яблуню з її плодами, і йому здалося, що змій має рацію. До того ж ці нові слова і явища так його зацікавили, він навіть забув, що перебуває в раю.
- Спробуй ці яблука із дружиною, вони дивовижні, - не вгавав змій, розгойдуючись на гілочці.
- Я повинен порадитися, але з ким? Бог заборонив їх їсти. Він сказав, що ми помремо, якщо поїмо з того дерева. Я пораджуся із дружиною.
- Помрете? Що за дурниці?! Не сором чоловікові боятися? Чи личить йому радитися із дружиною?! Пхе, ти слабак і підкаблучник, Адаме. Вибач, але це я тобі як друг кажу.
- Ти правий змію. Піду, спробую це яблуко і змушу Єву вчинити так само!
- Оце слова справжнього чоловіка! Ти просто молодець!
Адам підійшов до Дерева пізнання добра і зла, покликавши Єву.
Щаслива і безтурботна Єва підбігла та обійняла його, але Адам діловито відсторонив її й почав свою промову:
- Дружино моя, ти знаєш, що Бог дав нам усі дерева та рослини з їхніми плодами, щоб ми їли і насолоджувалися. Проте заборонив їсти яблука із цього Дерева. Мені здається, це несправедливо, Він щось приховує від нас, Він не хоче, щоб ми стали рівними Йому і довідалися, що таке добро і зло, всіляка там нудьга, азарт, ПРИСТРАСТЬ! - останнє слово перша людина вимовила з особливим блиском в очах. - Тому я вирішив, що ми обов’язкові маємо скуштувати ці яблука.
- Але Бог заборонив нам це робити! – жахнулася жінка.
- Ну то й що? Він нас любить, а значить, пробачить.
- Але Він сказав, що ми помремо, якщо зробимо це? - протестувала Єва.
- А що значить померти, ти знаєш?
- Ні, не знаю, любий мій чоловіче, але почуваю, що це погано. Смерть, таке ж погане слово, як нудьга або пристрасть, - Єва затремтіла, вимовляючи всі ці невідомі назви, що означали не зрозуміли, але лякаючи зміни.
- Жінко, що ти можеш тямити, тебе створено з мого ребра, забула?! Отож повинна слухатися мене та виконувати мої веління! - Адам заклав руки навхрест і прийняв позу своїх майбутніх нащадків, у випадках, коли вони збиралися зробити яку-небудь несусвітню дурість, наприклад, розв`язати війну або організувати революцію.
- Добре, - лагідно й тихо відповіла Єва, - мені дуже гірко і страшно ослухатися Бога, і я не хочу їсти цей плід, але покуштую трохи, тому що ти хочеш цього, а я тебе дуже сильно кохаю і не можу засмутити.
Адам зірвав яблуко та, розділивши навпіл, з`їв зі своєю дружиною той плід пізнання добра і зла. Він чавкав і насолоджувався п`янким смаком, щось нове промайнуло небезпечною блискавицею у його мозку, що жадав нового майбутнього. Єва важко ковтала кожний шматочок, що пахнув цвіллю та чимсь ще невідомим (у раю не знали запаху тління).
Доїдаючи яблуко, подружжя почуло грім: заблискали вогні Божого гніву. Адам так налякався, що останній шматок яблука застряг в горлі у цього першого, невдячного і неслухняного чоловіка.
Всім відомо про подальші події: Адама і Єва або Єва і Адам збагнули, що є голими, та зухвалими по відношенню до Творця, мали з ним неприємну розмову. Адам малодушно звинуватив у провині Єву, а та не опиралася бо не надто сильно кохала свого чоловіка. Їх обох було вигнано з раю.
Зачинивши за вигнанцями браму Едему, архангел Михайло попросив аудієнції в Господа. Бог був дуже засмученим, але прийняв свого головного ангела.
- Господи, невже Ти не знаєш, що вони обдурили Тебе, адже не Єву, а Адама спокусив змій?
- Знаю, звичайно, адже Я – Всевідаючий, - відповів Деміург.
- Тоді чому не викрив брехню, адже сини Адама так розповідатимуть історію нащадкам, так запишуть їхні пророки у священні книги і дочок людських піддадуть тяжким випробуванням?
- Михайло, - сумно одказав Бог, - жінки сильніші од чоловіків, якби я поклав цей тягар на плечі синів Адама, вони б не витримали його, ба їм і так висточить клопоту. Але я дав знак: той шматок яблука, що застряг у горлі Адама, нехай він залишиться там навічно, буде стирчати в горлі у всіх синів людських, поки вони знову не повернуться в рай і не дізнаються правду!
Таврійськ, 01.03.2017