18.07.2013 10:46
for all
636 views
rating 5 | 6 users
 © Тетяна Чорновіл

ЯБЛУКА ЧЕРВОНІ

ЯБЛУКА ЧЕРВОНІ

Літа-літа… Пливуть невпинно за водою

В таку неждану-несподівану зиму.

Лишилась в хаті наодинці з самотою.

Журба лиш ввечері провідує саму.


Про клопоти свої звітую чоловіку,

Якого вже нема, й читаю «Отче наш».

Потроху ще кріплюсь щодня на схилі віку,

Лиш спомин запече, буває, що аж-аж!


Я не жаліюсь! Ні! Бо люблять внуки й діти.

До себе жити звуть, та в них життя не те…

Бровко ж у будці як? Кота куди подіти?

Без мене, знаю, й хата рідна пропаде.


Живу я добре. Тільки порохом на скроні

З думок старих сніжить, мов з вузликів лахміть.

Вродили цього літа яблука червоні.

Ох і солодкі! Не погребуйте, візьміть…


Тетяна Чорновіл цікавиться


Публікації: Тетяна Чорновіл

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Сторінка: 1 з 17 | Знайдено: 98
Автор: Тетяна Чорновіл
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: ПСИХОЛОГІЧНЕ;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 19.07.2013 19:31  Зав`ялова Валентина => © 

А я увійшла в образ і беру яблука у героїні, а запрошую на абрикоси авторку... 

 19.07.2013 18:18  © ... => Зав`ялова Валентина 

То не я пропонувала яблука, а головна героїня! )) У мене в міській квартирі нема ні яблук ні абрикос. На вулиці валяються абрикоси під ногами, та незручно збирати. )) Дуже вдячна Вам за запрошення на абрикоси і за відгук! 

 19.07.2013 17:47  © ... => Віктор Насипаний 

Дякую, Вікторе! 

 19.07.2013 00:20  Зав`ялова Валентина => © 

Беру, дякую. І Ви приходьте, майже дозріли абрикоси. 

 18.07.2013 20:18  Віктор Насипаний => © 

Світлий сум, змережений болем. Таке життя. Гарно написали! 

 18.07.2013 19:37  © ... => Дебелий Леонід Семенович 

Згодна з Вами. Дякую за відгук і розуміння!

 18.07.2013 19:24  Дебелий Леонід Семен... => © 

Вірш щемливий! Є щось незбагненне, що зв`язує нас з місцями, куди вклав свої сили і душу, які від твого поту і труда стали чистіші і тебе зробили таким. Але момент розлуки все одно повинен настати... Сили не безмежні...` 

 18.07.2013 16:33  © ... => Оля Стасюк 

Я не хотіла тебе засмутити! )) 

 18.07.2013 16:33  © ... => Оля Стасюк 

Я не хотіла тебе засмутити! )) 

 18.07.2013 16:31  © ... => Володимир Пірнач 

Рада, Володю! )) 

 18.07.2013 14:09  Оля Стасюк 

а в нас ще зелені... Бабусю згадала.... красивий вірш... сьогодні всі мене хочуть з самого ранку довести до сліз... 

 18.07.2013 13:18  Володимир Пірнач => © 

Шикарно. 

 18.07.2013 12:36  Олена Вишневська => © 

То ж ми з найкращих побажань, а он воно як виходить... Ніби не відчули і не зрозуміли найголовнішого. Та й не зрозуміється воно, доки не прийде пора! 

 18.07.2013 12:28  © ... => Тадм 

Ніякої розради навіть не знаю. Просто час іде. Дякую! 

 18.07.2013 12:25  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую. Мабуть, у кожного є таке своє. Приємно, що відгукнулося... 

 18.07.2013 12:19  © ... => Олена Вишневська 

Ми забрали мою маму осінню якогось року. А в травні її вже не стало. До сих пір жалкую. Хай би таки жила в своїй хаті в селі, частіше б провідували... Не змогла жити, відірвана від свого коріння. Скапала, як свічка...
Виходить, хліб і до хліба забезпечили ми їй... а лишили чогось важливішого...
Дякую за відгук і розуміння. 

 18.07.2013 11:46  Тадм 

Пекуче, бо близьке. роз`ятрило, защеміло.... 

 18.07.2013 11:08  Світлана Рачинська => © 

Пробудили у мені сльози... Про своє. гарно. 

 18.07.2013 10:57  © ... => Каранда Галина 

Дякую! Таке життя... 

 18.07.2013 10:52  Олена Вишневська 

Таким людям важко покидати свої домівки, з якими пов`язано стільки спогадів...
Дуже гарно у Вас вийшло. І закінчення таке... 

 18.07.2013 10:37  Каранда Галина => © 

сумно. чудовий вірш.