18.07.2013 10:46
для всіх
827
    
  7 | 7  
 © Тетяна Чорновіл

ЯБЛУКА ЧЕРВОНІ

ЯБЛУКА ЧЕРВОНІ

з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»

Літа-літа… Пливуть невпинно за водою

В таку неждану-несподівану зиму.

Лишилась в хаті наодинці з самотою.

Журба лиш ввечері провідує саму.


Про клопоти свої звітую чоловіку,

Якого вже нема, й читаю «Отче наш».

Потроху ще кріплюсь щодня на схилі віку,

Лиш спомин запече, буває, що аж-аж!


Я не жаліюсь! Ні! Бо люблять внуки й діти.

До себе жити звуть, та в них життя не те…

Бровко ж у будці як? Кота куди подіти?

Без мене, знаю, й хата рідна пропаде.


Живу я добре. Тільки порохом на скроні

З думок старих сніжить, мов з вузликів лахміть.

Вродили цього літа яблука червоні.

Ох і солодкі! Не погребуйте, візьміть…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.07.2013 00:20  Зав`ялова Валентина => © 

Беру, дякую. І Ви приходьте, майже дозріли абрикоси.

 18.07.2013 20:18  Віктор Насипаний => © 

Світлий сум, змережений болем. Таке життя. Гарно написали!

 18.07.2013 19:24  Дебелий Леонід Семен... => © 

Вірш щемливий! Є щось незбагненне, що зв`язує нас з місцями, куди вклав свої сили і душу, які від твого поту і труда стали чистіші і тебе зробили таким. Але момент розлуки все одно повинен настати... Сили не безмежні...`

 18.07.2013 14:09  Оля Стасюк 

а в нас ще зелені... Бабусю згадала.... красивий вірш... сьогодні всі мене хочуть з самого ранку довести до сліз...

 18.07.2013 13:18  Володимир Пірнач => © 

Шикарно.

 18.07.2013 11:46  Тадм 

Пекуче, бо близьке. роз`ятрило, защеміло....

 18.07.2013 11:08  Світлана Рачинська => © 

Пробудили у мені сльози... Про своє. гарно.

 18.07.2013 10:52  Олена Вишневська 

Таким людям важко покидати свої домівки, з якими пов`язано стільки спогадів...
Дуже гарно у Вас вийшло. І закінчення таке...

 18.07.2013 10:37  Каранда Галина => © 

сумно. чудовий вірш.