20.10.2018 11:29
для всіх
238
    
  3 | 5  
 © Ольга Білицька

Метод Карнегі

Наталка трохи нервувала перед співбесідою з начальником, точніше начальницею відділу кадрів одного із відомих міських підприємств. Багато хто бажав працювати тут, адже достатня і стабільна зарплата, нормальні умови на робочому місці і соцпакет пропонували небагато роботодавців у провінції.

Нарешті, коли дівчина увійшла до кабінету, то побачила приємну немолоду жінку і щось більше схоже на будуар, ніж на офіс. На стінах висіли вишиті картини, стіл прикрашали горщики із різноманітними квітами, сувеніри, вази, під стіною стояла канапа із яскравими м’якими подушками.

Привітавшись і автоматично відповідаючи на стандартні запитання, Наталка роздивлялася цей маленький рай, та його господиню, що за сумісництвом була дружиною директора цього підприємства. На її обличчі, що вже вкривали неглибокі зморшки, лежав відбиток глибокого спокою, який так легко сплутати із добротою і який, народжується із цілковитої задоволеності життям, яка в свою чергу бере початок із достатку. Чорну сукню дами прикрашала велика брошка, у вухах погойдувалися чималі коштовні сережки. А акуратна модна зачіска робила заввідділом кадрів трохи молодшою, відвертаючи увагу, від повноти обличчя.

За декілька хвилин Наталка трохи посміливішала і вирішила спробувати метод видатного психолога Карнегі у спілкуванні із цією жіночкою. Так, сьогодні на будь-якій книжковій викладці та в Інтернеті можна знайти безліч макулатури, ой, тобто літератури, про те, як прихиляти до себе людей, робити гроші з повітря, долати стрес і досягати нечуваного успіху. Та Дейл Карнегі – це ж класика, всі нові автори ґрунтуються на його системі. Отож, необхідно виявити своє дружнє ставлення та поцікавитися захопленнями цієї директорші у чорному, а порозумівшись із нею буде набагато легше зробити перший крок до чудової кар’єри.

- У Вас такі гарні вишивки в кабінеті - промовила Наташа у паузі.

- Дякую, більшість з них – це моя робота – скромно відповіла начальниця відділу кадрів.

- Ой, та що Ви?! Такі складні, а як майстерно і технічно виконані. Я і сама трохи вишиваю хрестиком, а оце спробувала гладдю! – із непідробним ентузіазмом проказала юна відвідувачка.

Потроху Наталка та начальниця перейшли на сторонні теми і виявилося, що в них багато спільних інтересів та вподобань. Зрештою, вони взагалі сподобалися одна одній. І начальниця дуже щиро обіцяла якнайшвидше розглянути Наталчине резюме і дати відповідь.

Дівчина повірила у вдачу та вже почала мріяти про нову роботу, уявляти яких докладе зусиль, щоб гарантувати процвітання підприємства та міста. Яким же великим було її розчарування, коли за декілька днів їй повідомили по телефону, що вона не підходить на бажану посаду, яку обійматиме зовсім інша претендентка. Звідки Наталці, направленій на підприємство задля годиться з центру зайнятості, було знати, що її конкурентка (яка до речі навіть не чула про Карнегі) є донькою близького друга директора підприємства.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.10.2018 12:08  Тетяна Белімова => © 

Радше йдеться про "українсько-кумівський метод". Мені здається, кожен хоч раз був на місці Наталки((( Утім, світ не без добрих людей. Переконувалась багато разів, що методи методами, а життя все одно розвивається за власним сценарієм, у якому після ночі завжди ранок)

 21.10.2018 10:57  © ... => Каранда Галина 

Дякую, пані Галино за увагу та запитання. У провінції багато підприємств так роблять - подають заявку, а потім начебто саме по тій заявці і приймають "свою" людину, яка за тиждень до цього стала там на облік. А інші претенденти ловлять облизня. Мабуть, я в тексті не дуже зрозуміло прописала цю схему)
А щодо компетентній, то хто його знає, всяке буває)

 20.10.2018 20:09  Каранда Галина => © 

Так а для чого підприємство подавало заявку в центр зайнятості, якщо мали свого кандидата?
Може, на тій посаді ні вишивка, ні знання Карнегі не важливі, а потрібні інші компетенції?)
Але так, обідно, звісно.
Центр зайнятості - ще та контора... толку з них мало, клопоту багато, і держава так на них все зациклила, що не обминеш...