Невигадані історії
Женжеруха та Райко
Ганна Женжеруха пекла чи не найзапашніший хліб у селі. Сім"я велика, шестеро дітей, тому хліба з одної печі вистачало хіба що на три дні.
- Йосипе, ти поглянь, у коморі залишилося муки ще на два рази, а що далі будемо робити, де брати хліб, чим дітей годувати?
Чоловік нічого не відповів, тільки після опівночі одягнувся, розбудив старшого сина і обидва зникли у темряві...
Робітник сільського багатія Райка цього вечора загуляв з дівчиною і додому повертався вже далеко за північ. Відкриваючи хатні двері, помітив, що в коморі блимає вогонь, але особливої уваги на це не звернув, тому що Райко часто навіть вночі порався у коморі. А коли зайшов у хату, то побачив дядька Райка вже у ліжку.
- О, а я думав, що ви в коморі пораєтесь, там горить світло.
- Та невже, це ж злодії мабуть пшеницю набирають.
Швидко одягнувся і мерщій до комори.
Ті, що були в коморі, почули як хряпнули двері і залишивши набрані мішки, вискочили на город. Там за городом стояла підвода і Райко почув тільки як заторохтіли колеса.
- Трасця твоїй матері, хто ж це хотів нас обікрасти. Завтра ранком візьмемо ці мішки і підем по під хати питати чиї це. Так і знайдемо злодіїв, якщо хтось признається, - міркував розгніваний Райко.
- А нащо ждати, - підказав робітник, - у кого світиться зараз, тудий треба йти, вже на дворі сіріє.
Висипали зерно з лантухів і втрьох з братами пішов Райко селом. У Женжерухиній хаті світилося. Зайшли і питають Мотрю:
- Це ваші мішки?
- А чого, від своїх мішків не одкажуся.
- А Йосип де? А... він он лежить на лежанці, - сказав Райко не чекаючи що скаже Мотря. І рвучко стягнув з нього рядно, яким був той укритий.
- Так ти ще й у чоботях, не вспів навіть роззутися. Гайда мерщій до управи, будемо розбиратися.
Але до управи Йосипа так і не довели, всю дорогу били палицями куди попало, поки той не впав мертвий.
- Слухай, Райко, - вигукнула у розпачі Мотря, - ти залишив моїх дітей сиротами, так і твої теж стануть сиротами...
... Через півроку село стрясла страшна звістка. Вночі до Райка прийшли озброєні чоловіки, оточили з усіх сторін хату, виламали двері і вдерлися всередину. Райко з переляку заліз на горище, а Райчиха з дітьми заховалася на печі. Коли полізли на горище, то Райко хотів через розсунуту стріху стрибнути на землю і втікти. Але там його вже чекали, ранком знайшли з простреленою головою. Райчиху дістали з печі й на очах у дітей розправились.
Вечорами люди боялись вийти на вулицю, страх і відчай огорнув село.
м. Бердянськ, 30. 12. 2018 р.