03.02.2019 23:42
Без обмежень
49 views
Rating 5 | 1 users
 © Гордій Миколайович Рацієнко

Невигадані історії

Мазурка

Дивні діла Твої, Господи, все примудро створив єси.

Баба Маланка була найстаршою в селі, маленькою, товстенькою, щедрою на всілякі поради. І в кого б не виникали якісь життєві проблеми, всі йшли до баби Маланки за розрадою. І в неї на все була відповідь, а як треба полікуватись, то знаходились і готові засушені травки від усіх хвороб. Бувало, гляне на когось і відразу скаже, що болить, коли той ще й рота не відкривав.

- Меланіє Адамівно, звідки ви це знаєте, хто вас навчив бабувати? - цікавились допитливі односельці.

- Дитинко, якби я знала, то сказала б. Ніхто мене ніколи не вчив, я сама інколи дувуюсь, звідки воно в мене. 

Місцевий фельдшер Малков пошепки казав довіреним особам, що в бабі Маланці живе ще одна людина, яка колись була мазуркою, і додавав загадкове слово "реінкарнація". Що то таке за реінкарнація ніхто не міг пояснити, а Малков на цьому замовкав. А коли допититувались, то відповідав, що в світі існують речі, про які краще мовчати, щоб не було гірше. 

Але, як звісно, таємниці згодом обростають небелицями і в селі почали подейкувати, що баба Маланка - мазурка, тобто відьма, яка вмить може перетворитися на голку. Бо дід Скиба розповідав всім по секрету, що вночі почув як хтось доїть корову: "Бур - бур, бур - бур. Я тихенько заходжу в хлів і хвать відьму за шерсть, а вона враз стала голкою. А я то думав, чого це в корови молоко пропало? Я прожогом до Маланчиної хати, дивлюсь у вікно, а баба Маланка знімає з себе кудлату шубу, точно такої масті як шмат шерсті, який остався у мене в руках. єй-бо не брешу." 

А то якось баба Маланка пасла свою корову на скошеній стерні разом з іншими сільськими дівчатами. Посідали на копиці сіна і почали просити бабу показати свої чари, наприклад, думкою викликати когось із села в поле.

- Та звідки ви взяли, що я це можу зробити, наповигадують такого, а ви вірите.

Проте дівчата не відставали.

- Ну добре, кажіть, кого покликати сюди.

- Хай прийде сюди Гадулиха.

- Тільки не смійтеся, коли вона прийде, щоб не видали мене.

Не пройшло й чверті години, як із села йде до них Гадулиха. 

- Ти чого сюди прийшла, - питають її дівчата.

- А я не знаю чого я сюди прийшла, - відповіла зніяковіла жінка, - Наче в мене роботи дома нема, як здуріла.

Коли вночі випав перший сніг, то ранком всі побачили на дорозі сліди босих ніг. 

- Це точно бігала мазурка, я бачила у вікно як щось майнуло у білій шубі, коли сніг перестав. - пошепки розповідала Марчиха і всі відразу подумали що це ж баба Маланка бігала вночі на цвинтар ворожити. 

Так це чи не так ніхто не міг точно сказати. Але поголос пішов по селу.

м. Бердянськ 03. 02. 2019




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Гордій Миколайович Рацієнко

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо