31.12.2018 22:20
Без обмежень
60 views
Rating 5 | 1 users
 © Гордій Миколайович Рацієнко

Невигадані історії

Мурзиха

Мурзиха літ двадцяти вийшла заміж за Зденика Ядвигу і ніби - то виїхала з чоловіком до Польщі. Але років через п"ять повернулася до села вже з чотирма малими дітьми: троє дівчат і хлопець Альошка. Самого Ядвигу ніхто в селі не бачив, в той час Мурзиха запевняла, що Зденик живе з нею, правда, ховається від властей, бо боїться, щоб його не відправили туди, де поділись приїжджі вчителі Пушкаренки. Адже він теж чужинець, незважаючи на те, що в селі мало не кожен другий був потомком польських переселенців.

Дівчата виросли напрочуд вродливими і Мурзиха відправила їх до Миколаєва в надії на швидке заміжжя.

- Солому їжте, а фасон держіть, - напучувала їх матуся, - не одягайтеся в абищо, а в усе модне, щоб сподобатися женихам.

І справді, дівчата дуже швидко повиходили заміж, з Мурзихою залишився наймолодший Альошка. В дитинстві він дуже любив знущатися над котами, собаками, а особливо старанно виловлював і душив у ставку жаб. Отож Мурзиха і вирішила, що Альошці треба стати ветеринаром, щоб ставлення до тварин змінилося з негативного на позитивне. Та провчився хлопець у веттехнікумі лише до нового року і був відчислений як непридатний до навчання. Але щоб в селі про це не дізналися, Мурзиха голосно, щоб чули сусіди, гукала:

- Альошка, тобі отпуск продлили?

- Продлили, мамо, продлили...

Сама Мурзиха ні з ким в селі не дружила і вважала, що її оточують одні вороги, які бажають їй зла. Альошка писав скарги у міліцію, що мама не може вийти з хати, бо її сусіди закидають камінням. Приїжджав участковий, збирав односельців, щоб вияснити, хто ж це не дає Мурзисі вийти з хати. Запрошував її на розмову, але вона закривалась у хаті і не бажала з ним спілкуватися. Так з нічим і від"їжджав міліціонер.

Альошка невдовзі женився, привіз дружину - справжню красуню, яку примусив йти в колгосп на роботу накидати на машини корені цукрових буряків.

Наступного дня вона втекла, залишивши усе батьківське придане. Від такого сорому Альошка виїхав до Цюрупінська і більше в селі не появлявся.

Тільки коли Мурзиха важко захворіла, Альошка приїхав.

- Це я, мамо, Альошка...

- Бачу що це ти, але нічого не бери, я все віддаю дівчатам.

Після похорону Альошка поїхав у свій Цюрупінськ, а дівчата продали хату, все майно завантажили в машину і відправились до Миколаєва.

 31.12.2018 р.



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Різдво Христове / Рождественские стихи | Гордій Миколайович Рацієнко». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Життєві історії / Оповідання | Гордій Миколайович Рацієнко».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 01.01.2019 21:10  Каранда Галина => © 

Не весело... 

Публікації автора Гордій Миколайович Рацієнко

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо