01.06.2020 16:12
for all
13 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Ем Скитаній

Шахівниця...

Шахівниця...

...і відбуватимуться події, про які я вже не знатиму..

лунатимуть промови, слова яких вже не почую...

буде речення, яке не встигну завершити...

коли напівкрик, чи напівстогін злине до небес останнім запитанням

до Бога і світу від мене... - можливо...

мабуть...

напевне...

а, може, й ні...

хтозна...

кажуть, що в кожного своя книга буття...

і з часом вона гортається у зворотному напрямку...

і головне тут - не заблукати у дитинстві...

шуткую...

сміх сміхом, але таке трапляється частіше, аніж ми собі гадаємо...

проте... - нічого із вище означеного, звичайно не відбудеться...

того просто не буде і - крапка на цьому...

бо я вже там, у минулому -

прийдешнього не бачу,

сьогодення не чую,

реальність за туманними лаштунками...

я весь у своїх спогадах,

у минулому,

у своєму вигаданому світі реалій...

я немов граю у шахи із самим собою...

уявив собі суперника -

він мовчазний, похмурий і безликий, у чорному каптурі...

і ніхто його не бачить...окрім мене...

і ніщо не порушує німу тишу... -

тільки шурхіт оксамитової площі від ходи шахових не фігур... -

постатей...

він - наглядач за часом,

охоронець чистоти вічності буття,

безперервної послідовності подій...

я - тимчасовість,

яке уявило себе споборником якихось нетлінних істин буття...

але втратив усе внаслідок тої споборності...

і тепер ось страдником сів грати у шахи з могутнім воїном

вічності...

граю в очікуванні свого вироку,

в очікуванні останнього слова,

останньої миті...

коли темрява мовчки увійде із хриплим вимовленням

- ...шах і мат... -

і відтоді я стану уявне...ніщо...

мовчазний, похмурий, безликий, у чорному каптурі

сидітиму у шаховій грі навпроти невідомості...

байдужий, хрипло вимовлятиму вирок схожим на мене

суперникам...

о! як легко уявляти собі темний світ...

набагато складніше уявити собі

світлий, райдужний, щасливий, радісний світ...

в ще складніше - світ кохання...

особливо, коли ти вже не знаєш подальших подій

спрямованих на покращення буття...

не чуєш промов, слів просвітління...

коли не встиг завершити речення на папері -

з пальців зронилося перо...

коли твоє останнє запитання до Бога і світу

лунає в пустелі безмовності...

коли сторінка твоєї книги буття дочитана тобою і закрита,

відкладена у схові темряви...


Ем Скитаній цікавиться

  • Хочете залишити відгук про прочитане?
  • Відгук

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 01.06.2020 18:25  © ... => КАЛЛИСТРАТ 

клоунада сьогочасся надихає...дякую, що звернули увагу... 

 01.06.2020 18:07  КАЛЛИСТРАТ => © 

+++! Спасибо!