Собаки, які нас зустрінуть

Коли людина помирає, то першою її душу зустрічає її собака. І потім набігає ціла купа собак. Тих, з якими вона гралася маленькою, ті, яких підгодовувала чи тримала у себе в домі вже доросла. Всі. Геть всі пси її зустрічають і весело гавкають, стрибають, намагаються облизати і обнюхати і всцикаються від радості, що нарешті дочекалися свою людину! І чим більше було в житті людини собак – тим голосніше цей вітальний гавкіт і ґвалт.

Людина спантеличена. Вона не знає як реагувати на таку зустріч. А собаки оточують її і ведуть за собою. Собаки проводять людину до її родичів. Родичі чекають за столом. Тут святково накрито: є напої, їжа, квіти. Все є. Чути улюблену музику. Так і заведено зустрічати рідних.

Людина сідає за стіл. А пси сідають поруч неї. І вона дає їм трохи м`яса, чи солодкого, чи овочів – собаки люблять їсти і солодке, і свіжі огірки, і м`ясо. І людина просто сидить за столом і спілкується з дідом і бабцею – діда і бабцю всі добре пам`ятають. Вони представляють людину прабабусі і прадіду, з нею говорять батько з матір`ю. Говорять відверто, нічого не страхаючись, не переймаючись за те, як тебе сприйматимуть. Іноді підходять друзі, які пішли раніше за людину. І при цьому людина весь час підгодовує пса, який тихо сидить поруч – це був останній пес в житті людини, найулюбленіший, найвірніший. Який завжди тихо сидів поруч і беріг тебе.

А потім людина лишається і теж чекає – на тих кого лишила в житті. Як настане час, їх теж зустрічатимуть їх собаки. Так само людина говоритиме зі своїми дітьми і онуками, як дочекається, коли їх приведуть їх собаки. Представлятиме прадідам і прабабусям своїх онуків, яких зустрічатиме просто скажений натовп собак, що проводять нащадків до пращурів…

… Так, коли людина йде, то першою її зустрічає собака. Для цього вони і живуть: зустріти нас, щоб людині не було лячно і страшно перейти. Того раніше нас і помирають. Собаки просто знають і роблять, те що і мають знати і робити. А поки людини немає – чекають. І тут, і там. Так вони влаштовані: чекати, а як побачать свою людину – радіти, бо є кого берегти. Це ж собаки – вони так влаштовані.