То не вода на її малюн-ках

Я знаю, що то не вода на її малюнках.

Я знаю, що то не панельки в містах.

Не сонце, не хвилі, і не визерунки,

І люди - не люди, і небо - не небо,

Лише вибухи й страх.

Я знаю, що то не вогонь чи вітер,

Я бачу, як повінь жере цілі мікрорайони,

Це вона виливається через вікна,

Я бачу уламки людей мільйони,

Що кружляють над цими панельками

І сідають рядками на їх дахах.

Я знаю, це наче, як лишитись самому,

Серед тих дивних звуків і кадрів війни.

Це наче як знаєш, що сильно хочеш

Додому.

А дому немає - ні тої панельки, ні того двору,

Нема вже нічого.

І сидиш собі сам із пусткой на пару,

З пустими руками і посеред пустоти.

Пустка повсюди. Тиша і ніч глуха.

В вікнах - темно, чисто на чорних дахах.

Вода глуше спогадів вибухи,

Витікає, уносить річками

Залишки диму, звуків, залишки залишків

Що лишились ще десь по кутках.

Я знаю,

Що то не вода,

На її

Малюн-ках...

Автор картин - Анна Севостьянова (Луганськ, Україна) >

Візьміть участь в обговоренні