Ненароджене щастя
Ти знаєш, я не розумію, навіщо нас розлучили. Адже ми так мріяли бути разом, правда ж, мамо?
Коли я була у твоєму утробі, я чула сльози. Але це були сльози радості, на мою думку. Всі ж радіють появі нової людини на світ! Нового щастя, нової усмішки. Але я чомусь так рано пішла від тебе. Мені лише було 2 місяці.
Але я вже відчувала тебе, мамо. Я не розуміла: чому тато також не радий - та я думала він лише тебе так підтримує. Потім він дав тобі гроші і ти пішла до лікаря.
Ви вже напевно придумали ім`я мені, тому що ти, матусю, часто називала таке ім`я як Ангеліна. Але татко казав, що такого не може бути і вимовляв тільки твоє ім`я - Катя, або ж Катюша.
Я вірю в те, що ви не спеціально покинули мене. Але я ж так хотіла жити і сміятися поруч з вами! Та ви, шановні мої батьки, думали інакше.
В моєму світі все по-іншому. Я думаю, ви сумуєте за мною. Тому буду рада бачити вас у моєму другому домі.
Ваша ненароджена любляча донька.
Рівне, 15.07.11
