28.12.2020 07:46
for all
18 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Ольга Шнуренко

Не відпускай мене

Так солодко і трепетно писати тобі, а також читати, знову і знову, твої неймовірно романтичні листи... 

Ти - моя зірка, яка сяє чарівним вогнем на оксамитовому полотні нічного неба, кличе мене до себе, така далека і, в той же час, найближча і тільки моя, єдина. 

Кажуть люди: «Любов це все. І це все, що ми про неї знаємо. Кохання - як ріка: чоловік кидається в неї відразу, а жінка входить поступово. Жінка слабка, коли кохає, і сильна, коли кохають її...» 

Звичайно, не можна плутати кохання і бажання. Кохання - це сонце, бажання - спалах. Існує така думка, що потрібна всього лиш одна хвилина, щоб помітити особливу людину, всього лише година, щоб її оцінити і всього лиш день, щоб полюбити, але потім знадобиться ціле життя, щоб цю людину забути… 

Мене дуже вразила і закарбувалася в пам’яті ще одна фраза, яку я випадко десь прочитала: «Якби Бог запитав мене, ким я хочу бути, я б відповіла, що сльозою, народитися у тебе в очах, стікати по твоїх щоках і померти на твоїх губах»… 

Ти для мене як океан, глибокий, неосяжний, таємничий, бурхливий. Розумію, що іноді буду захлинатися тобою, іноді просто ноги промочу, але залишуся жива і неушкоджена, тому що навчилася пірнати з головою в шалені емоції. Але я завжди буду слідкувати за штормовим попередженням і не буду запливати далеко, а також не буду пірнати занадто глибоко - з неспокійним "океаном твоєї душі" ризикувати не варто... 

Дякую тобі за магічне кохання! Ти назавжди залишишся для мене в душі світлом... 

Згадала слова пісні із кінофільму: "По землі ходи, де хочеш, хочеш в небо відлітай, тільки вдень, а ні вночі ти мене не забувай!" 

Не відпускай мене... Не відпускай… 


#Ольга_Шнуренко 



м. Київ, 

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись