Мене застрелять на кордоні
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Колимські зошити. Синій зошит»
«Меня застрелят на границе»
Мене застрелять на кордоні,
Моєї совісті межі,
І хлине кров в рядки безсонні,
Що друзі мали за вірші.
Коли стежок не відшукати
Між нагромадженням гірським,
Прощають друзі забагато,
Жаліють вироком м’яким.
Та є на вірній службі в мрії
Меткі сторожові пости,
Вони блюдуть крізь віковії
Приціли болю й марноти.
Коли я раптом малодушно
За межі доступу зайду,
Враз наведуть приціли дружно,
Допоки буду на виду.
Коли ж піду бездумно в зону
Вже не своєї сторони,
Вчинити строго по закону
Все ж будуть змушені вони.
І щоб були недовгі муки,
Щоб гибель скора й не тяжка,
Мій вирок скоять власні руки,
Як руки кращого стрілка.
____________________________
Меня застрелят на границе,
Границе совести моей,
И кровь моя зальет страницы,
Что так тревожили друзей.
Когда теряется дорога
Среди щетинящихся гор,
Друзья прощают слишком много,
Выносят мягкий приговор.
Но есть посты сторожевые
На службе собственной мечты,
Они следят сквозь вековые
Ущербы, боли и тщеты.
Когда в смятенье малодушном
Я к страшной зоне подойду,
Они прицелятся послушно,
Пока у них я на виду.
Когда войду в такую зону
Уж не моей - чужой страны,
Они поступят по закону,
Закону нашей стороны.
И чтоб короче были муки,
Чтоб умереть наверняка,
Я отдан в собственные руки,
Как в руки лучшего стрелка.
