Кохай мене

з рубрики / циклу «Лірика кохання»

В обіймах сонячних серпневого світанку,

Кохай, цілуй, як квітку ранок росяний,

Нектар такий п’янкий, медовий, до останку

Смакуй, а потім - в Рай ногами босими…

Врятуй мене під час мого гріхопадіння,

Не відпускай, тримай в долонях трепетно!

Танок шалених почуттів, і рук тремтіння,

Обійми тішать тіло ніжним легітом…

Якщо думками будеш завжди ти зі мною,

Я буду оберегом і приватним раєм,

Всі негаразди кануть в Лету, за водою,

назавжди зникнуть в далечінь безкраю…

Не скривджу жодним словом серце, добре й ніжне,

І буду завжди усміхатись сонячно.

Дарма, що за вікном буває дощ капіжний,

В моїх очах завжди - веселі соняхи…

Не відпускай, тримай в обіймах аж до ранку -

В твоїх долонях, ніби човен в гавані,

Нас пристрасть знову поєднає на світанку,

Гарячі й щирі почуття, не вдавані…

Спустилося з небес до нас палке кохання,

І вітром почуття скуйовдили волосся,

В обіймах сонячних серпневого світання,

Цілуй мене, як квітку ранок росяний…

м. Київ, 30.01.2015