Дорожня книжечка
шванк - 3з рубрики / циклу «Дорожня книжечка»
3.
ПРО ТЕ, ЯК ОДИН СВЯЩЕНИК ПОХВАЛЯВСЯ, ЩО УВІЙДЕ В РАЙ, СКАЗАВШИ П’ЯТЬ СЛІВ.
В одному селі проживав біснуватий, придуркуватий, розбещений, розпутній, безбожний піп, чиї помисли були скоріше направлені до трактиру, чим до церкви, - одним словом, піп, яких в наш час, мабуть, уже і не знайдеш. Цей пастир старанно оберігав своїх овець, щоб вони не потерпіли від якої – небудь шкоди; так що в літній час він, як завжди валявся з ними в тіні біля трактиру, а в зимню пору в теплому загоні, щоби не мерзнути з ними в церкві.
Одного разу сталося так, що другий сільський священик покликав його до себе на освячення храму, а був той батюшка уже в літах і досить слабий. Покликав він і других поважних гостей, рідних і знайомих, яким не дуже подобались жарти нашого попа. Бо той, тільки - но сівши за стола почав лихословити, кричати, відригувати і улюлюкати, та так, що ніхто і слова не міг вимовити. Вихиливши стакан, кубок, кружку зразу ж починав голосно волати: «Хазяїне, люб’язний наливай сміливіше!»
При цьому він підкидав вверх столовий посуд і ловив його на льоту. Так він бешкетував досить довго, поки інші попи не почали сердитись. А той, хто запросив його до себе намагався напоумити захмелілого отця і казав тому:
«Шановний пане, що ви таке надумали? Ви ж пастир вашої общини і вам ввірені людські душі, як же ви відповісте перед Господом за свої діяння? Ви поводите себе так погано, що цим воістину спокушаєте своїх духовних чад, які вам наслідують і беруть з вас приклад. Кажуть же люди: який пастир, таке в нього й стадо. По цьому вам треба змінити ваше життя на краще, інакше вам загрожує велика небезпека після скінчення життя».
«Ха – ха! – вигукнув піп – Мій Господь і Бог добрий і милостивий; якщо я на своєму смертному одрі встигну сказати йому п’ять слів, то мені відкриються небеса. Так про що мені піклуватись! Не тягти ж мені своїх мужиків в царство небесне; коли вони самі того не хочуть, нехай лишаються за огорожею. Коли вони мене наймали, я не обіцяв їм небес, як і ви не обіцяли їх своїм селянам».
Так вони перелаювалися досить довго; піп висміював свого співбесідника і глумився над його речами, поки тому не надоїло сперечатися з ним, та й запрошений був уже досить п’яненьким.
Тоді старий священик розпрощався зі своїм гостем, а щоби тому нічого не привиділось на зворотному шляху дав йому в провожаті ще й свого пономаря. А ту дорогу пересікав достатньо глибокий ручай, через який лежав вузенький місточок, по такому-то містку і треба було пройти п’яному попу.
Звісно ж він посеред нього посковзнувся обома ногами та й полетів вниз у воду.
Помітивши, що спасати його нікому, а вода вже попала до рота він жалібно заволав:
«Хазяїне, люб’язний наливай сміливіше!» - Бо ці слова так і просились у нього з рота, і не міг він вимовити в останню мить інші п’ять слів. Так і втопився нещасний.
Воістину не потрібно розпускати свій язик, та й не личить поминати Бога в таких примовках і баєчках, як робив це наш священик.
Вільний переклад КАЛІСТРАТА.
м.Бургхейм, Німеччина, 1555 рік
