Дорожня книжечка
шванк - 4з рубрики / циклу «Дорожня книжечка»
4.
ЯК ЗАВАГІТНІВ ЧЛЕН МІСЬКОЇ РАДИ.
В місті під назвою Фрейбург жив зі своєю дружиною багатий член міської ради, і за п`ятнадцять років дитина у них так і не народилася; от вони із-за цього частенько і сварилися, докоряючи цим одне одного.
Одного разу жінка найняла служанку, дівицю досить пристойного поводження, до того ж досвідчену в домоведенні.
А чоловік подумав про себе: «Моя жінка звинувачує мене в нікчемності. Чи не перевірити бува мені зі служницею, винуватий я чи ні, в крайньому разі, хоча б сумніву не буде». І він старанно почав її задобрювати. Служанка спокусилася рясними промовами і обіцянками свого хазяїна і зачала від нього дитинку.
Згідно ж до городського статусу член ради, помічений в перелюбстві, лишався всіх своїх почесних переваг. І от він подумав: «Як же бути? Якщо вони пронюхають, мені прийдеться погано». І він пішов до свого лікаря, вельми тямущого, і відкрив йому свої обставини і небезпеку, яка на нього чекає. Лікар втішив його і сказав:
«Біді можна запобігти, не падайте духом! Ідіть додому, лягайте в ліжко, і вдавайте, що нібито у вас болить живіт, через день пришліть до мене свою дружину з вашою сеччю, а все інше залиште мені».
Член ради так і зробив, як йому велів лікар і на другий день прислав до нього дружину зі своєю сеччю. Лікар дослідив рідину і посміхнувся. Налякана жінка зовсім зажурилася, коли побачила, що лікар посміхається; вона ж думала, що її чоловікові дуже погано.
А лікар сказав:
«Ваш чоловік тяжко хворий; в нього пухне живіт, бо він зачав дитину».
Жінка здивувалася:
« Пане, та як це може бути? Що за жарти? Мій чоловік досить хворий».
А лікар їй відповідав:
« У вас, у жінок, бувають різні примхи, ви вправляєтесь і так і сяк, от ваш чоловік і завагітнів».
Тут вона почервоніла і подумала в простоті душевній: «Не інакше….»
Взяла себе в руки і спитала лікаря, як допомогти її чоловікові.
Той навчив її:
« Найміть безгрішну дівицю і запропонуйте її своєму чоловікові; і вона зразу ж і завагітніє».
На що жінка відповіла:
«Та жодна дівка на таке не згодиться».
І тут лікар сказав їй:
«А ви постарайтесь! Інакше ваш чоловік пропаде. Тоді це неминуче» - І він ще спитав:
«А що у вас за служниця?»
Жінка відповіла:
«Та вона така скромна, що й чути про таке не хоче, не кажучи вже про подібні заняття».
Лікар продовжив:
«А ви спробуйте, заставте себе це зробити, пообіцяйте розщедритись, аби спасти свого чоловіка. Завірте її, що дитину виховаєте як свою плоть і кров».
Жінка розпрощалася з лікарем і хутенько пішла додому, до своєї служниці і благала, заклинала її згодитись. Але дівиця відповіла:
«Люб’язна пані, може ви думаєте, що я ТАКА? Сьогодні ж і піду від вас.»
Хазяйка знову обсипала її благаннями і обіцянками, мовляв, нехай тільки спасе життя хазяїну, а вже дитинку вона виховає як свою, а її забезпечить багатим приданим і знайде для неї доброго жениха.
Служниця довго відмовлялася, але нарешті згодилась і лягла в ліжко з хазяїном; і той видужав через декілька днів, а служниця завагітніла.
Так що все вдалось; хазяйка виконала, що обіцяла, і далі було честь по честі.
Але, коли служниця дуже швидко народила, вже через двадцять неділь, тобто за половину строку, хазяйка щось запідозрила і знову пішла до лікаря спитати:
«Пане лікарю, як це служниця розродилася так швидко?»
Лікар відповів:
«Ви дивуєтесь, шановна пані? А ви не подумали, що ваш чоловік носив дитинку двадцять неділь і служниця теж двадцять?»
Тоді жінка сказала:
«Воістину, це так» - подякувала лікарю і попрощалася з ним.
Через який – небудь рік лікар зустрів жінку, поздоровкався з нею і посміхнувся; так повторювалось не раз.
І жінка рішила: діло все ж мабуть нечисте, зілля, як то кажуть, с душком.
Вільний переклад КАЛІСТРАТА.
м.Бургхейм, Німеччина, 1555 рік
