09.10.2021 10:15
для всіх
67
    
  1 | 1  
 © Йорг Вікрам

Дорожня книжечка

шванк - 37

з рубрики / циклу «Дорожня книжечка»

37.


ЩО БУВА, КОЛИ КАЖУТЬ «БІДНИЙ ЧОРТ», І ЯКА У ЧОРТА ПОДЯКА.


Дехто добрий і простодушний прийшов одного разу в церкву, де був образ Христа, зворушливо написаний; добрий чоловік поставив йому свічку і помолився. Потім він обійшов всю церкву, щоби обдивитись її, так як зайшов у неї вперше, і в темному кутку побачив страшнючу личину чорта, намальованого так, що богомолець спочатку перелякався, а потім не думаючи, сказав: «Ох ти, бідний чорт, як же тобі тяжко стирчати в цьому закутку. Я хочу тобі теж поставити свічку».


Через деякий час цьому богомольцю привиділось уві сні, начебто в лісі йому зустрівся чорт і сказав:

«Друже, ти мені тільки що поставив свічку, за що я тобі і віддячу честь по честі. Пішли зі мною, я покажу тобі місце, де закопано багатий скарб. Ти його викопай і користуйся з моєї згоди» - чорт привів його до високого дерева і каже:

«Сходи додому і принеси кирку, лопату і заступ, що б було чим копати».

А доброму чоловікові здалося уві сні, що, начебто він сказав:

«Я ж потім не знайду цього дерева».

На що чорт відповів йому:

«А ти навали під ним, по цьому його і знайдеш».


Чоловік послухався чорта і думав, що навалив під деревом, але прокинувшись, побачив, що запаскудив свою постіль і лежить в лайні; вже ж йому і дісталося від дружини, якій довелося потім прати простирадло.


Тоді цей благочестивий промовив:

«Оце така чортова подяка!» - і розповів жінці про свій сон і та довго сміялась.


Вільний переклад КАЛІСТРАТА.



м.Бургхейм, Німеччина, 1555 рік

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.10.2021 15:48  Каранда Галина => © 

{#}

Прийшла в церкву стара баба,
Свічок накупила,
Де була яка ікона,
Всюди поліпила.

Іще пара остається,
Де їх приліпити?..
«Ага! – каже, – пошукаю
Святого Микити!»

Найшла баба і Микиту –
Святий чорта ціпить!..
Баба їдну йому ставить,
Другу чорту ліпить…

Видять люди й розважають,
Щоби не ліпила.
"Що ти, бабо, – кажуть, – робиш?
Таж то вража сила!..»

Але баба обернулась:
«Не судіте, люди!
Ніхто того не відає,
Де по смерті буде…

Чи у небі, чи у пеклі
Скажуть вікувати;
Треба всюди, добрі люди,
Приятелів мати»

(“Баба в церкві” Степан Руданський)