23.10.2021 08:14
for all
7 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Йорг Вікрам

Дорожня книжечка

шванк - 51

51.


ЯК ЧОЛОВ’ЯГА ПО П’ЯНОМУ ДІЛУ НАСАДИВ КУМОВІ НА ГОЛОВУ ШЛЯПУ З УРИНОЮ.


На вечірніх випивках чудити не забороняється, особливо коло вже осушений п’ятий глек і святий Гробіан вже не таїться, рве свої струни прямо біля свого корита, куди скликають свиней в усі дзвони; тоді вже кашу маслом не зіпсуєш: чим паскудніше, тим приємніше, чим більше, тим солодше.

Так воно і сталося на вечірній гулянці з двома добрими приятелями, які до того ж були ще й кумами і займалися одним і тим же ремеслом; з ними обома, зізнаюсь, я водився і товаришую до цих пір.

Одного разу сталося так, що ховали побратима по цеху. Як тільки поховання відбулося, деякі майстри домовились відправитися в цехову залу і як слід випити, щоб не поминати покійного лихом.

Зайшовши до зали, вони зустріли своїх, розсілися і замовили щедре частування. Словом, один із двох друзів швиденько набрався і був не проти вийти із-за стола щоби відлити. Кум сидів поряд, і намагаючись протиснутись мимо нього, наш п’яничка не приховував, в чому справа. А той сказав: «Так от із-за чого ви встаєте? Візьміть мою шляпу і відлийте в неї!» П’яничка не змушував двічі себе просити, взяв шляпу і відлив в неї під столом, так що шляпа наповнилась до половини, але ніхто нічого не помітив.

Одначе шляпа почала сильно протікати, добряк зніяковів і сказав своєму кумові: «Куди ж тепер шляпу дівати?» Той не заставив себе двічі просити, взяв та й надів шляпу на свого кума, так що сеча потекла по його волоссю, по бороді, забризкала з голови до ніг, і, перше ніж інші розкумекали, непоправне сталося: він весь вимок і омився.

Що було далі? Та не лаятись же? Як-ніяк сам запропонував для цього свою шляпу. А вся компанія так і покотилася зі сміху; даремно вони смикали один одного за поли, все рівно не могли заспокоїтись. Коли всі прочунялись від сміху, мир було відновлено, і куми залишились добрими і задушевними приятелями, інакше їх би вигнали із братства святого Гробіана.


Примітка: Святий Гробіан – персонаж, придуманий Себастіаном Брантом в його «Кораблі дурнів» (1494 р.), грубий, розпущений, непристойний чоловік. От цього імені отримала свою назву, так звана «гробіанська» література.


Вільний переклад КАЛІСТРАТА.



м.Бургхейм, Німеччина, 1555 рік

Публікації: Каллистрат

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 23.10.2021 13:55  Каранда Галина => © 

Та да. Такого досвіду в мене точно немає!) Я стільки не вип`ю!) 

 23.10.2021 13:46  © ... => Каранда Галина 

Та то Ви життя не знаєте, пані Галино )))))


Або в наші ресторани не ходили, де пиво подавали уже в пляшках))) Що можна  було утворити, розказувати не буду, але офіціянти, мабуть що, потім матюкалися в усіх святих і прісних)))


А от слово "грубіян", мені здається, що походить від отого середньовічного "Грубіана", от вже живуча традиція, скажіть! )))

 23.10.2021 13:06  Каранда Галина => © 

Фу, кака!)))