Дорожня книжечка
шванк - 51з рубрики / циклу «Дорожня книжечка»
51.
ЯК ЧОЛОВ’ЯГА ПО П’ЯНОМУ ДІЛУ НАСАДИВ КУМОВІ НА ГОЛОВУ ШЛЯПУ З УРИНОЮ.
На вечірніх випивках чудити не забороняється, особливо коло вже осушений п’ятий глек і святий Гробіан вже не таїться, рве свої струни прямо біля свого корита, куди скликають свиней в усі дзвони; тоді вже кашу маслом не зіпсуєш: чим паскудніше, тим приємніше, чим більше, тим солодше.
Так воно і сталося на вечірній гулянці з двома добрими приятелями, які до того ж були ще й кумами і займалися одним і тим же ремеслом; з ними обома, зізнаюсь, я водився і товаришую до цих пір.
Одного разу сталося так, що ховали побратима по цеху. Як тільки поховання відбулося, деякі майстри домовились відправитися в цехову залу і як слід випити, щоб не поминати покійного лихом.
Зайшовши до зали, вони зустріли своїх, розсілися і замовили щедре частування. Словом, один із двох друзів швиденько набрався і був не проти вийти із-за стола щоби відлити. Кум сидів поряд, і намагаючись протиснутись мимо нього, наш п’яничка не приховував, в чому справа. А той сказав: «Так от із-за чого ви встаєте? Візьміть мою шляпу і відлийте в неї!» П’яничка не змушував двічі себе просити, взяв шляпу і відлив в неї під столом, так що шляпа наповнилась до половини, але ніхто нічого не помітив.
Одначе шляпа почала сильно протікати, добряк зніяковів і сказав своєму кумові: «Куди ж тепер шляпу дівати?» Той не заставив себе двічі просити, взяв та й надів шляпу на свого кума, так що сеча потекла по його волоссю, по бороді, забризкала з голови до ніг, і, перше ніж інші розкумекали, непоправне сталося: він весь вимок і омився.
Що було далі? Та не лаятись же? Як-ніяк сам запропонував для цього свою шляпу. А вся компанія так і покотилася зі сміху; даремно вони смикали один одного за поли, все рівно не могли заспокоїтись. Коли всі прочунялись від сміху, мир було відновлено, і куми залишились добрими і задушевними приятелями, інакше їх би вигнали із братства святого Гробіана.
Примітка: Святий Гробіан – персонаж, придуманий Себастіаном Брантом в його «Кораблі дурнів» (1494 р.), грубий, розпущений, непристойний чоловік. От цього імені отримала свою назву, так звана «гробіанська» література.
Вільний переклад КАЛІСТРАТА.
м.Бургхейм, Німеччина, 1555 рік
