Дорожня книжечка
шванк - 61з рубрики / циклу «Дорожня книжечка»
61.
ПРО СЕЛЯНКУ І СОЛОДКЕ МОЛОКО.
В одному селі жив заможний хазяїн селянин, і в нього було багато наймитів і наймичок. Прийшов День Святого Мартіна, і він підніс, як то і годиться своїй челяді гусака, не поскупившись до того ще й на варене, смажене і свинину. Також було вдосталь і добрих, кріпких нових вин, так що челядь могла відвести душу, і безтурботно пиячити.
А коли вже зі столу все прибрали, то хазяйка принесла ще й велику миску доброго і солодкого молока; його сьорбали ложками і воно всім припало до смаку. Особливо старалася сама хазяйка, ніби боялася, що його їй не вистачить.
Хазяїн сказав: «Досить, люба Грето, інакше тобі станеться зле, коли ти ляжеш спати». Вона його не послухалась і налягла на молоко ще дужче.
Коли молотники опочили, одного з них посеред ночі здолала спрага. А так як він, лежачи в ліжку, голосно плямкав губами, товариш його спитав, чого це він ніяк не вгомониться, і наш молотник послався на свою велику спрагу. «Будь тихо, - сказав йому другий, - я тобі допоможу. Комора з молоком ще не заперта. Я туди схожу і принесу тобі добру корчагу молока».
Комора була поряд з током, а навпроти знаходилась хазяйська світлиця, теж не заперта. Молотник пішов до комори і намацав там молоко, спершу сам напився, а потім взяв повну миску і хотів віднести її своєму товаришеві, щоб той втамував спрагу, але коли вийшов з комори, то не туди повернув. Він думав, що йде до свого товариша, а попав в хазяйську світлицю.
Там лежала хазяйка, виставивши свій голий зад; добрий молотник подумав, що його товариш заснув, і підніс молоко до заду. Але в цей час жінка випустила із себе лишній дух, і молотник сказав: «Дурило, чого ти дуєш на холодне молоко? Мабуть, що з тебе ще не вивітрилось все вино».
Хазяйка ж іще раз випустила з себе духа, молотник розсердився і захотів було вихлюпнути молоко в обличчя своєму товаришу, а вилив його на жіночий зад. Жінка прокинулась і не розуміючи нічого, розбудила чоловіка, який лежав поряд і спитав у неї, що сталося. «Біда, - сказала вона, - сама не знаю, тільки я лежу вся мокра». А він їй на те відповідав: «А я ж тебе попереджав увечері: знай міру, коли сьорбаєш молоко! І ось на тобі».
Молотник вислизнув із світлиці, зрозумівши яку він зробив промашку, і повернувся до свого товариша. Той уже сердився на нього і спитав, де того так довго носило, спрагу за цей час можна були тричі вгамувати. «Друже, - відповів молотник, - тобі невтямки, на що я нарвався. Виходжу я із комори, а назустріч мені хазяйка; вона мене не пізнала, прийняла за злодія, і мені попало. Що б вона не погналася за мною і не викрила мене, та і тебе разом, я вихлюпнув їй в лице молоко. Ось чому я без нього.
Так молотник забруднив хазяйське ліжко і впевнив товариша у своїй правоті.
Вільний переклад КАЛІСТРАТА.
м.Бургхейм, Німеччина, 1555 рік
.gif "{#}")