21.09.2021 09:05
for all
11 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Йорг Вікрам

Дорожня книжечка

шванк - 20

20.


ЯК МОНАХ ВИЙМАВ СКАЛКУ З НОГИ ДІВИЦІ.


Жебракуючи босоногий монах побирався сиром і яйцями; в одному селі він увійшов в довіру до старої багатої жінки і та йому подавала більше аніж іншим монахам.

Якось прийшов він до неї знову просити сиру, а коли та окрім сиру дала йому ще й великодніх крашанок, то він із ввічливості і спитав у неї:

«Матінко, а де це ваша донька Грета, чому я її не бачу?»

На що мати відповідала:

«Та вона лежить наверху в ліжку зовсім слаба, наступила ногою на скалку і та в неї геть вся розпухла».

Тут монах і каже:  

«Треба мені на неї подивитись, може я їй якось допоможу»

«Будь ласка, пане Тілман, подивіться, а я поки що зварю для вас суп» - відповіла йому мати.

Монах піднявся наверх до Грети і заходився обмацувати її розпухлу ногу, але наша дівиця повела себе легковажно і грайливо, та ще й мати, думаючи що монах звільняє дочку від скалки крикнула їй знизу:

«Потерпи дитино і тобі стане краще!»


Коли монах, як всякий мужчина, зробив своє діло, він спустився вниз по східцях, схопив в руки свій клунок і дай боже ноги. Стара тільки і встигла що сказати йому:

«Поїжте будь ласка супу!»

На що він, вже стоячи в дверях відповів:

«У мене піст!» - і був такий. Бо знав, що його тут чекають непереливки.


Піднявшись наверх в кімнату до дочки мати зразу зрозуміла як і яку тут скалку виймали обоє. По цьому взяла в руки гарного дрючка і стала чекати, коли той монах обійде все село і буде проходити мимо.


Коли вона угледіла його знову, то дрючка сховала за спиною, а другою рукою показувала йому кусок сиру і кликала:

«Пане Тілман підійдіть у мене для вас є ще трохи сиру!»

Але той своїм нутром відчув щось погане і відповідав:

«Ні, матінко мені зайвого не треба. Не в моїх правилах приймати подаяння двічі з одних дверей!»

Тоді стара пригрозила йому дрючком і сказала:

«Щасливий твій Бог, монаше, що ти не підійшов до моїх дверей! Я б тебе добре віддячила за тую скалку».


Монах дав драпака і більше в те село не повертався, бо добре знав, що віддяка його дожене.


Вільний переклад КАЛІСТРАТА.



м.Бургхейм, Німеччина, 1555 рік

Публікації: Каллистрат

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 21.09.2021 18:54  Каранда Галина => © 

Певно, нога в дівки не дуже боліла)