Гера і Зевс - II
розмови богів з рубрики / циклу «РОЗМОВИ БОГІВ»
ГЕРА. Зевс, якої поведінки Іксіон?
ЗЕВС. Як людина він хороший і прекрасний товариш на банкеті; він би не був в товаристві богів, якби не був достойним лежати за нашим столом.
ГЕРА. Саме як недостойний, він безсоромник, і неможна йому спілкуватися з нами.
ЗЕВС. Що ж він такого зробив? Я думаю, що мені потрібно знати про це.
ГЕРА. Що ж, як не … Але мені соромно сказати, на яку справу він зважився.
ЗЕВС. Тим більше ти повинна мені все сказати, якщо його вчинок ганебний. Чи не хотів він спокусити кого-небудь? Я здогадуюсь, якого роду цей ганебний вчинок, про який тобі соромно говорити.
ГЕРА. Мене хотів він спокусити, Зевс – мене, а не якусь іншу, і це вже почалося давно. Спершу я не розуміла, чого це він так пильно, не відриваючи очей, дивився на мене: при цьому він зітхав і його очі повнились сльозами. Якщо я, випивши, віддавала Ганімеду кубок, він вимагав, щоби для нього налили в цей же кубок, і, взявши кубок, цілував його, притискав до очей і знову дивився на мене, - тоді я стала розуміти, що він все це робить із-за кохання. Я довго соромилася розказати це тобі і думала, що його безумство пройде. Але от він насмілився вже прямо зізнатися мені в коханні, тоді я, залишивши його лежати на землі в сльозах, закрила вуха, щоби не чути образливих молінь, і прийшла до тебе розказати все. Вирішуй тепер сам, як покарати цього чоловіка.
ЗЕВС. Он воно як! Негідник! Проти мене пішов і зазіхнув на святість шлюбу з Герою? До такого стану сп’янів від нектару? Ми самі винні: ми досить далеко зайшли в нашій любові до людей, роблячи їх своїми співтрапезниками. Людей неможна винити за те, що, скуштувавши нашого напою і побачивши небесні красоти, яких ніколи не бачили на землі, вони побажали їх теж, охоплені любов’ю; а любов – це велика сила і володіє не тільки людьми, але інколи і нами.
ГЕРА. Тобою любов дійсно володіє і водить, як то кажуть, за ніс, куди захоче, і ти йдеш, куди вона тебе не поведе, і перетворюєшся без слів, у все, що вона забажає. Ти справжній раб і іграшка любові. Та й зараз я тебе прекрасно розумію, чому ти прощаєш Іксіона: ти ж колись сам спокусив його жінку, і вона народила тобі Пирітоя.
ЗЕВС. Ти ще пам’ятаєш всі мої витівки на землі? Але знаєш, що я зроблю з Іксіоном? Не будемо його карати і гнати з нашого товариства: це незручно. Якщо він закоханий і плаче, як кажеш ти, і дуже страждає…
ГЕРА. Що ж тоді? Чи не хочеш ти сказати що-небудь образливе?
ЗЕВС. Та ні. Ми зробимо із хмарини привид, зовсім схожий на тебе; коли бенкет закінчиться, і він, як завжди, буде лежати, не змикаючи очей від любові. Спустимо цей привид до нього на ложе. Таким чином він перестане страждати, думаючи, що досяг втамування своїх бажань.
ГЕРА. Перестань! Нехай він загине за те, що зробив предметом своїх бажань тих, хто вищий за нього.
ЗЕВС. Погодься, Геро. Чого ж ти лишишся від того, що Іксіон оволодіє хмарою?
ГЕРА. Але ж йому буде здаватися, що хмара – це я; схожість буде ж повною, так що він свій ганебний вчинок здійснить якби наді мною.
ЗЕВС. Не кажи дурниць! Ніколи хмара не буде Герою, а Гера хмарою; тільки один Іксіон буде обдурений.
ГЕРА. Але люди грубі і неосвічені. Повернувшись на землю, він, мабуть що, почне вихвалятися і розповість усім, що розділяв ложе з Герою, на правах Зевса; він, чого доброго, скаже навіть, що я в нього закохалася, а люди повірять, не знаючи, що він всю ніч був з хмарою.
ЗЕВС. А от якщо він скаже що-небудь подібне – тоді інша справа: він буде кинутий в Аїд, прив’язаний до колеса і завжди буде крутитися на ньому, терплячи нескінченні муки в покарання не за любов – в цьому нема нічого поганого, - а за хвастощі.
Примітка: - на вкладці Зевс і Гера в скульптурній композиції фонтану.
Вільний переклад КАЛІСТРАТА.
антична Греція, друге століття н.е.
