Афродіта і Селена
розмови богів з рубрики / циклу «РОЗМОВИ БОГІВ»
АФРОДІТА. Що це, кажуть, ти робиш Селено? Ти, досягнувши краю Карії, зупиняєш свою колісницю і дивишся вниз на Ендіміона, який спить під відкритим небом, так як він мисливець. А інколи ти посеред дороги навіть спускаєшся до нього на землю.
СЕЛЕНА. Спитай у свого сина Афродіто: це він винний у всьому цьому.
АФРОДІТА. От як! Так, він дійсно великий нероба. Подумай тільки, що він робив зі мною, своєю власною матір’ю! То водив мене на Іду до троянця Анхіса, то до Лівану до того, знаєш, ассірійського юнака*, кохання котрого я повинна була ділити з Персефоною: він же навіть і її заставив закохатися в себе. Я багато разів уже погрожувала Ероту, що якщо він не припинить своїх витівок, я поламаю його лук і колчан і обріжу йому крила, - одного разу я навіть нашльопала його по дупі сандалією. А він - дивна справа! – зразу починає боятися мене і просить не карати його, а в наступну мить про все ж і забуває. Але, скажи мені, чи красивий той Ендіміон? Бо тоді це велика утіха в нещасті.
СЕЛЕНА. Мені він здається надзвичайно красивим, Афродіто. А особливо коли він, розстеливши на скелі свого плаща, спить, тримаючи в лівій руці дротики, які непомітно вислизають у нього з руки, а права, зігнута вверх біля голови, красиво обрамлює обличчя. Так лежить він охоплений сном, і дихає своїм небесним диханням. Тоді я безшумно спускаюся на землю, іду навшпиньки, щоби не розбудити і не налякати його… Що слідує далі, ти сама знаєш, мені ні для чого тобі казати. Знай одне: я помираю від кохання.
Примітка: - …ассирійський юнак* - Адоніс;
- на заставці – скульптурне зображення богині ночі Селени.
Вільний переклад КАЛІСТРАТА.
антична Греція, друге століття н.е.