Гера і Латона
розмови богів з рубрики / циклу «РОЗМОВИ БОГІВ»
ГЕРА. Нічого сказати, Латоно, прекрасних дітей ти народила Зевсу.
ЛАТОНА. Не всім же, Геро, дано народжувати на світ таких дітей, як твій Гефест.
ГЕРА. У всякому разі, він, хоча і кульгавий, а все-таки корисний: він вправний майстер, прикрасив нам усе небо, женився на Афродіті і має від неї велику повагу. А твої діти які? Дочка надміру схожа на чоловіка* і мешкає в горах, а в останній час, так зовсім пішла в Скіфію і там – всім відомо харчується, вбиваючи чужоземців і наслідуючи звичаям людожерів – скіфів. Аполлон же прикидається всезнаючим: він і стрілець, і кіфарист, і лікар, і віщун; відкрив собі заклади віщування – один в Дельфах, другий в Кларі, третій в Дідімах – і обманює тих, хто до нього звертається, відповідаючи на питання завжди темними і двозначними висловами, щоб в такий спосіб захистити себе від помилок. І він при цьому досить гарно наживається: на світі багато нерозумних людей, котрі дають себе обманювати. Зате більш розумні люди, прекрасно розуміють, що йому не можна вірити; він же сам як віщун не знав, що вб’є диском свого улюбленця, і сам собі не передбачив, що Дафна втече од нього, хоча він такий красивий і у нього таке гарне волосся. Справді я не розумію, чому ти думала, що твої діти прекрасніші за дітей Ніоби.
ЛАТОНА. О, я ніскілечки не здивуюсь, що мої діти – дочка, яка вбиває чужоземців, і син – лжепророк засмучують тебе, коли ти бачиш їх серед богів і особливо, коли всі вихваляють її за красу, а він під час бенкету грає на кіфарі, збуджуючи загальне захоплення.
ГЕРА. Я не можу утриматися від сміху, Латоно. Він збуджує захоплення, він, з якого, якби Музи судили справедливо, Марсій, мабуть що, зідрав би шкіру, перемігши його в музичному змаганні! Нажаль, нещасному Марсію самому прийшлось загинути через упередженість суду. А твоя прекрасна дочечка так прекрасна, що, узнавши, що Актеон її бачив, спустила на нього своїх собак, зі страху, щоб він не розповів усім про її непривабливість. Я вже не стану казати про те, що вона не допомагала би породіллям, якби сама була дівою.
ЛАТОНА. Вже ж дуже ти пишаєшся Геро, тим, що живеш з самим Зевсом і царюєш разом з ним. Але трохи підожди: прийде час, і я знову побачу як ти будеш плакати, коли Зевс залишить тебе одну, а сам зійде на землю, перетворившись на бика чи лебедя.
Примітка: - Дочка надміру схожа на чоловіка*… - Артеміда, богиня охоти.
- на заставці Латона і її діти, Аполлон і Артеміда. Скульптор Вільям Райнхарт (1825 – 1874 р. р.)
Вільний переклад КАЛІСТРАТА.
антична Греція, друге століття н.е.
