Колискова
"Пробач, я йду від тебе", - вона мені говорила,
Не дивилась у очі та нервово курила.
За вікном листопад,
На небі чорні хмари,
Машини їздять третій день ,
Не вимикаючи фари.
Спустілі тротуари,
Холодні парки у диму
Її сховають назавжди,
Без пробачень.
Чому? Залишивши на згадку мотлох музичних тем,
Які були популярні,коли я був школярем.
Осінь гуля по дахах,
Дощем по старих дворах,
Брейк данс танцює на шпилях.
Третій день у журбі,
Тож залишаю тобі
Цю пісню на FM хвилях.
Тополі голі,
Не знаючи іншої долі,
Солдати літа.
Листя вмирає тихо,без болю, без крові.
Я не люблю парасолі,
Краплі дощу на скронях.
А мені б зігріти твої холодні долоні,
Дивитись фільми Тарантіно,
Разом сидіти у каміна,
Пити чорну каву,
Читати Аку Тагаву,
Не довіряти таємниці живим щоденникам,
Але тебе немає поруч,
Я з осінню сам на сам...
(Хорта - Колискова)
Вечір плів монотонні сірі нитки новин у події стомленого плітками дня, що доїхав кінцевої станції та передав естафету обережним сутінкам. Телебачення розповсюджувало містом зайвий страх перед катастрофами, що ними так майстерно передозували ефір, та якимось мотлохом мильних дратуючих реклам, що їх відмовлявся сприймати виснажений мозок. На п`ятому каналі знову йшов серіал про бідну Марію з закрученим гірше, ніж графік завжди такої нервової косинусоїди, сюжетом про нещасне кохання, чи щось на кшталт.
За вікном дещо невчасно розгулялася істерична гроза в тандемі з нетверезим вітром. Неврівноважений дощ нидів, втрачаючи розум від очікування, і тому (а, може, й ще чомусь - навіжені не звітують) тарабанив Їй у вікна, заважаючи виглядати його з роботи. Спокійний привітний вічливий голос оператора котру годину повідомляв про те, що "абонент не може прийняти Ваш дзвінок". Версій було небагато, але досить стандартні та вірогідні, вони скидалися на діагноз "підліткова гіпертонія": розрядився телефон, важлива нарада. І окрім як чекати, пігулок не лишалося. Серце поступово звикало до цієї думки, і тому сповільнювало ритм: аналогічно час спливав - і хвилин до його повернення додому лишалося менше.
Холодна вечеря самотньо чекала своєї участі на столі, телеканали перемикалися усе рідше, автоматично. Істерика за вікном раптово вгамувалася, і на місто впала глуха тиша, коли ніхто нічого не чує. Після такого, зазвичай, лунає вибух, і за законом збереження імпульсів глибина тиші компенсує силу вибуху.
Годинник зупинився на цифрі десять, а телевізор став розповідати про якусь неприємну історію з чужого життя. Можливо, Вона б звернула на це увагу, але на порозі з`явився Він, з букетом Її улюблених тюльпанів та, за класикою жанру, цукерками. Вона начебто не звернула уваги на чужі парфуми та його приємну втому та відсутність апетиту.
Заборонений плід завжди хочеться пізнати, та тільки чи завжди він солодкий? Хто зна, чи не зіпсує його смак гіркота чужих сліз?
Не варто порпатися у брудній білизні, навіть у своїй: іноді це робить примари надто реальними, і стає страшно спати самій у власній кімнаті - а раптом із шафи вийдуть скелети? Не варто бути такими впевненими, що зможете потім жити із таємницями чужого минулого рідної людини.
Він збирався на термінову нараду. Вади професії, проте, досить щедро замасковані папірцями, що, як відомо, не пахнуть. Вона вважала їх цілком щасливою родиною: чудова господарка, працьовитий чоловік, що прагне забезпечити "сад" для "вирощування квітів". Усе майже зразково красиво.
Ніколи не здавалося, що у зразкових родинах є якась ретельно замаскована страшна вада?
Він ретельно безпечно голився у ванній, коли його телефон зрадницьки невчасно подав сигнал про повідомлення від якоїсь Кицьки: "Коханий, я вже зачекалася..."
Думаю, не варто посвячувати сторонніх у подальші особисті деталі? Вони й так досить високо підняли фіранку Їх життя.
"Кто ты в моей одинокой жизни?"
Вона шоковано дочекалася, доки Він пішов до Кицьки, змінила замок. Її спровадили (чи в пекло, чи рай - не мені судити) пігулки заспокійливого, запиті таким ненависним Їй, улюбленим Кицюні білим вином.
Через три дні Він прослухає на автовідповідачі залишене Ним, тепер уже для телевізору коротке голосове повідомлення: "Пробач."
По телевізору, до речі, йдуть "Сімейні драми".
