Без назви

Темрява сховала всі образи, 

Біль втопився в чашці кави, 

Усе забудеш. Може не одразу, 

Та час лікує серця твого рани. 

Можливо, досі ти чекатимеш на нього, 

Можливо, будеш вірити в прикмети. 

Хто зна, чи чорно-білі сни, чи кольорові 

Ти будеш бачити на сторінках газети? 

Чи, може, босе диво прийде в гості, 

Чи, може, заблукає дощ в душі? 

Чи, може, ти зустрінеш осінь? 

Відкривши лист, що він тоді лишив. 

А може, ти напишеш повість про почуття, 

Що слід лишили в серці? 

Та тільки не шукай із майбуття 

В минуле шлях. Воно не приживеться. 

Не вір чужим вустам: 

Дурні поради з потоком слів гірких чіпляють душу. 

Не вір чужим очам: 

Твій біль чужих сердець каміння не зворушить. 

Іди за сонцем. Вір свободі неба! 

Складай з ночей самотніх пісню для дощів! 

Мрій сміливіше - й буде все, як треба. 

Зумій пробачить те, що інший не зумів.