19.03.2022 13:39
for all
32 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Сигізмунд Кржижанівський

Орфей у пеклі



Цю історію, про Орфея і Евридіку, розказували багато разів. Так от: багато плюс один.

Підземне царство викрало у Орфея його прекрасну Евридіку. Він вирушив на пошук коханої. В цьому згодні і древньогрецькі міфи, і французькі оперети.

Біля воріт царства смерті Орфея зустрів триголовий Цербер, хранитель пекельного порогу. Розкривши три пащеки, які пузирилися кривавою піною, він зажадав пісні-перепустки.

Орфей притис кіфару до лівого плеча, і пальці його наблизились до струн.

Пісня була тиха і проста, як шурхіт крапель дощу, які змивають з листя оливи пилюку.

Всі три голови Цербера слухали, уважно насторочивши шість собачих вух. Всі вони були пристрасними музикантами; більше того – музикальними критиками; якби шестивухий пес жив в наш час, він міг би власним коштом влаштувати будь-яку музикальну дискусію, яка б займала на протязі тижнів по шість-сім полос музичного журналу.

Кіфара Орфея стихла.

Середня голова Цербера, смикнувши лівим вухом, сказала:

- Неабияк. Але…

І замовкла.

Права голова, злизавши з рота піну, заперечила:

- І навіть дуже велике але. Мало того: не але, а, мабуть що, і ні. Так нам потрібно відповісти дебютанту, не пам’ятаю, як його звати…

- Мене звати Орфей. Дозволю собі нагадати, що я божественного походження і …

- Не старайся нас задобрити, бездарний бряцальнику, - загавкала третя, ліва голова Цербера, - раз тобі як сину богів дано безсмертя, то витрати хоча б половину його, навчаючись музиці у наших стіксових жаб. Основа музики – не в триньканні, а в кваканні.

- Ну, це вже занадто, - закричала права голова, - ти так ще скажеш, що сфери небесні квакають, а не тринькають, в той час коли вони мелодійно співають, єднаючи в своїй гармонії і дзвін струни і квакання жаби.

- Обидві ви брешете, - гаркнула середня голова, гнівно смикаючи вухами і вискаливши зуби, - музичні проблеми, як і літературні, треба вирішувати в тематичному плані. Що, по-вашому, виражала п’єса цього прохача? Який образ майорів над струнами його кіфари?

У відповідь паща лівої голови широко відкрилась, відповідаючи оскалом на оскал.

- Твір розказав - у строгому дорічному строї – про політ чаплі над болотом.

- Нісенітниця! – цявкнула ліва церберова голова, - Річ дійсно програмна – і абсолютно ясний звукопис коливання чаплі, яка спускаючись на болото не знає на яку ногу їй стати, на ліву чи на праву…

- А ти, нещасна третино собаки, - верескнула середня голова, - а ти знаєш – на яку думку стати? Образ абсолютно ясний: чапля вже стоїть на болоті і відкрила дзьоба, щоб проковтнути жабу.

- То нехай же вона нею подавиться! – загавкали наперебій обидві бокові голови, клацаючи зубами.

- А ви подавіться вашим невіглаством! – завила середня голова і нагнулась під горло своєї лівої сусідки.

Орфей був близький до відчаю. Він вже готовий був покинути пекельний поріг. Але в цей час сталося щось страшне. Три голови пса, кровожерливо вчепилися одна одній в горлянки. Цербер впав на землю, і можна було виділити тільки його короткий жирний хвіст, який люто смикався.

Орфею залишалось тільки одне: скористатися тим, що вхід до пекла залишився без охорони і увійти під склепіння Аїду – назустріч милій Евридиці.


1937 рік.


Вільний переклад КАЛІСТРАТА. 21. 11. 2021 р.

Публікації: Каллистрат

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 19.03.2022 16:59  Каранда Га... => © 

ну, слава Богу, чого-чого, а розумного вигляду я не маю!) 

 19.03.2022 16:17  © ... => Каранда Галина 

Та люди ж завжди однакові! Особливо ті, хто має "розумний" вигляд))) 

 19.03.2022 15:44  Каранда Га... => © 

І це ж в ті часи ще не було всяких шоу телеконкурсів музичних!)