Морські розмови
Доріда і Фетіда
ДОРІДА. Чому ти плачеш, Фетідо?
ФЕТІДА. Знаю все. Ах, Дорідо, я тільки що побачила молоду красиву жінку, заперту батьком у скриню, і з нею її новонароджене дитя. Батько велів мореплавцям взяти скриню, відплисти з нею подалі від берега і скинути її в море, щоб загинули і жінка, і її син.
ДОРІДА. За що ж це, сестричко? Скажи, якщо знаєш що-небудь достовірне.
ФЕТІДА. Акрисій, її батько, бачачи, що вона красуня, виховав її в суворій цнотливості, закривши в оббиту міддю світлицю. Тоді, - вже і не знаю, вірно чи ні, але так розказують, - Зевс спустився до неї через покрівлю у вигляді золота, а вона, прийнявши в своє лоно падаючого золотим дощем бога, завагітніла від нього. Помітивши це, батько, жорстокий і ревнивий старець, розгнівався і, впевнений, що вона согрішила зі смертним, запер її після пологів негайно в цю скриню.
ДОРІДА. Що ж вона робила, Фетідо, коли її саджали туди?
ФЕТІДА. Про себе вона не піклувалася, Дорідо, і терпляче знесла вирок, але молила за дитину, просячи пощадити її, і вся в сльозах показувала діду малятко, маючи надію пом’якшити його гнів красою дитини. Малятко, не підозрюючи про своє нещастя, привітно посміхалося морю. Сльози застилають очі, коли про все це згадаєш.
ДОРІДА. Ти і мене довела до сліз своїм оповіданням! І що ж, вони вже померли?
ФЕТІДА. Ні. Скриня все ще плаває біля Серифу, зберігаючи їх живими.
ДОРІДА. А що, чи не спасти нам їх, загнавши скриню у сіті до серафійських рибалок? Вони її витягнуть і спасуть таким чином нещасних?
ФЕТІДА. Ти права! Ми так і зробимо. Не дамо загинути, ні їй самій, ні її чарівній дитині.
Примітки:
- Фетіда, також Тетіда, Тетіс (грец. Θέτις) – німфа, донька Нерея і Доріди, дружина Пелея, мати Ахіллеса, вихованка Гери.
- на закладці – піксіда із зображенням весілля Фетіди, роботи майстра – вазописця весіль. Близько 470-460 рр. до н.е. Лувр, Париж.
Вільний переклад КАЛІСТРАТА.
антична Греція, друге століття н.е.