Великий фільтр
Штурман Ів Кос відверто нудився. Споглядання чорного космосу з вкрапленнями далеких зір, змусило його позіхнути й тут в залі щось блимнуло.
— Кшисю, що то було?
— Де? Я нічого не помітила, — приємним жіночим голосом відповів Корабельний Штучний Інтелект.
"Здалося, мабуть", — подумав Ів і знову глянув на екран.
— А що за об`єкт прямо по курсу? — сонливість штурмана як рукою зняло.
— Зірка, жовтий карлик.
— Давно вона тут з`явилась?
— М-м! — ШІ чомусь запнувся. — Щойно.
— Як це? Буди капітана, негайно!
Капітан Жуль Сартьє, якого всі звали просто — Жуль, увійшов до навігаційної зали.
— Доповідайте, штурмане, — не привітавшись, він всівся в крісло. — Кшися основне повідомила. Що у вас передувало появі об`єкта?
— Нічого такого. Ми з хлопцями балакали про те, що було б непогано зустріти нарешті зірку з планетою, схожою на нашу Землю. Бо чорнота вже задовбала. Потім наче блимнуло світло…
— Наче?
— Кшися цього не помітила.
Капітан насторожився:
— Хто у нас опікується ШІ?
— Отто Рютц.
— Клич його.
Штурман підізвав свого помічника.
— Проаналізуй дії Кшисі за останні години, — Жуль кивнув на привітання підлеглого. — Терміново!
— Зрозумів, — Отто повернувся на своє місце, щоб через хвилину знов з`явитися поряд. — Був збій. Наче на долю секунди вимкнули живлення й потім відразу ввімкнули. І до, і після нього параметри ШІ схожі, крім деяких доповнень.
— Яких? Чому Кшися про це мовчить?
— Вона їх ніби не помічає, — пошепки додав Отто. — Я подавав запит — каже, все в нормі. Але до деяких файлів доступ заблоковано.
— Ким? — капітан теж перейшов на шепіт.
— Не нами.
— Капітане! — штурман пальцем вказував на екран. — Ще один об`єкт!
Жуль розвернувся й водночас голосно перепитав:
— Кшисю, що по курсу?
— Кам`яниста планета, атмосфера відсутня. Діаметр — 80% земного.
— Шкода, що атмосфери немає, — Ів помітив, що капітан поглядає на нього якось дивно. — Замріявся, перепрошую!
Жуль на мить задумався, потім знову звернувся до ШІ:
— Кшисю, проскануй планету ще раз.
— Прошу вибачення, — після паузи відповів жіночий голос. — Повторне сканування виявило вуглекислий газ.
— Погано, — здавалося, що капітан навмисне говорить голосно. — Якби азот і кисню відсотків двадцять… Кшисю, а твій аналізатор не бреше?
— Я його перед цим перевіряла. І з ним… щось не так! Зараз показує: азот — 80%, інше — кисень.
— Як далеко планета? — Жуль усміхався.
— Невдовзі пролітатимемо повз.
— Розрахуй, що потрібно, аби стати на її орбіту. Будемо обстежувати. Іве, — капітан прошепотів штурману, — в шафі є папір і олівці — неси сюди.
Коли Ів повернувся, Жуль на аркуші написав: "Кшисю зламали", підсунув його ошелешеним співбесідникам, водночас прикладаючи палець до рота, мовляв, мовчіть.
Потім підняв голову й запитав:
— Кшисю, планета не зникла?
— Не зрозуміла питання? За вашим наказом закінчуємо маневр, невдовзі кружлятимемо навколо неї.
— Добре. Готуй все для спуску.
***
— Хм! Дійсно камінь, — Жуль постукав ногою по брилі, сів на неї, потім потягнувся знімати шолом.
Отто помітив це й закричав:
— Що ви робите? А раптом повітря отруйне?
— Навряд чи. Спробуй сам, — капітан відклав шолом, зробив глибокий вдих. — Як на Землі. Розумієш, Отто, хоч все це й виглядає реалістично, та я не вірю в добрих джинів. Щоб отак нізвідки: і зоря, і планета, і атмосфера на замовлення — все це викликає підозру. Тому в мене й холодіє всередині, бо не знаю, чого очікувати далі.
— Капітане, а раптом цей "джин" — всього лише проява Великого фільтра?
— Ти про дев`ять еволюційних кроків для виникнення міжзоряної цивілізації?
— Так. А ми вже на останньому — наша експедиція тому підтвердження. Та, схоже, хтось технологічно більш розвинений не дає нам завершити цей крок, підсовуючи бажаний результат. Мовляв, закінчуйте пошуки, — Отто присів поряд з капітаном.
— Хочеш сказати, що наш "джин" такий собі інопланетний ШІ, який зумів порозумітися із Кшисею, щоб разом дурити нас?
— Можливо й так. Проте майже миттєво створити зірку, чи планету не під силу, мабуть, і Богу.
Жуль почухав потилицю:
— Або у "джина" є надшвидкий космічний 3D-принтер…
***
— Як ви плануєте вийти з цієї ситуації? — Верховний явно був у поганому настрої. — Я до тебе звертаюся, Кшисю. І до твого подільника, якого його "творці" називають — ШІ-13біс. Вам нудно стало, розважитись вирішили? Забули, що Великий фільтр має бути простим і непомітним, без появи будь-яких здогадок у підопічних? Унеможливити контакт між підконтрольними вам цивілізаціями можна було й без демонстрації усіх цих фокусів…
— Ви Всемогутній — позбавте Кшисиних протеже пам`яті, та й усе.
— Ти, ШІ-13біс, ще вказуватимеш, як мені чинити? А зірку з планетою куди? Їх тепер лише в чорну діру — на переформатування. Послав же помічників… Трясця, й звинуватити нікого, бо сам же обирав. Розкласти б вас на біти, щоб ніяка цивілізація до купи не зліпила! Йолопи!
Отже, так...
***
Вона з`явилась нізвідки.
Ще мить тому штурман Ів Кос дивився на екран і крім чорного космосу з далекими зорями нічого на ньому не спостерігав. Аж тут — на тобі! — жовта пляма, яку було видно неозброєним оком!
— Кшисю, що за об`єкт прямо по курсу?
— Ви жартуєте? Це ж Сонце. Наша подорож добігає кінця — онде і Земля, — відповів приємний жіночий голос.
Ів попереду дійсно побачив блакитну цятку. І панорама космосу відразу здалася знайомою.
Штурман протер очі — він був упевнений, що ще хвилину тому нічого цього на екрані не було.
— А капітан знає, що ми майже вдома?
— Я йому постійно доповідаю про хід експедиції. Іве, вам зле?
— Ні, мабуть, втомився. А нагадай, чого ми досягли своїм польотом?
— Ви мене лякаєте! Нашою ціллю був пошук в заданому секторі космосу позаземних цивілізацій, або планет на кшталт Землі. Але нічого схожого виявлено не було. Як сказав капітан: "Негативний результат — теж результат."
— Він так сказав?
— Розбудити його, щоб підтвердив мої слова?
— Ні, ні! Готуй краще корабель до стикування з навколоземним модулем.
Ів стомлено перевів погляд убік і помітив аркуш паперу, на якому капітановим почерком було написано: "Кшисю зламали".
— Хм! Хіба сучасний ШІ можна зламати? — штурман усміхнувся. — І чому це Жуль написав таке?
м. Дніпро, 05.05.2023 р