07.06.2023 16:18
для всіх
44
    
  1 | 1  
 © Шепітко Олександр

Великий фільтр

Штурман Ів Кос відверто нудився. Споглядання чорного космосу з вкрапленнями далеких зір, змусило його позіхнути й тут в залі щось блимнуло. 

— Кшисю, що то було? 

— Де? Я нічого не помітила, — приємним жіночим голосом відповів Корабельний Штучний Інтелект. 

"Здалося, мабуть", — подумав Ів і знову глянув на екран. 

— А що за об`єкт прямо по курсу? — сонливість штурмана як рукою зняло. 

— Зірка, жовтий карлик.  

— Давно вона тут з`явилась? 

— М-м! — ШІ чомусь запнувся. — Щойно. 

— Як це? Буди капітана, негайно! 

Капітан Жуль Сартьє, якого всі звали просто — Жуль, увійшов до навігаційної зали. 

— Доповідайте, штурмане, — не привітавшись, він всівся в крісло. — Кшися основне повідомила. Що у вас передувало появі об`єкта? 

— Нічого такого. Ми з хлопцями балакали про те, що було б непогано зустріти нарешті зірку з планетою, схожою на нашу Землю. Бо чорнота вже задовбала. Потім наче блимнуло світло… 

— Наче? 

— Кшися цього не помітила. 

Капітан насторожився: 

— Хто у нас опікується ШІ? 

— Отто Рютц. 

— Клич його. 

Штурман підізвав свого помічника. 

— Проаналізуй дії Кшисі за останні години, — Жуль кивнув на привітання підлеглого. — Терміново! 

— Зрозумів, — Отто повернувся на своє місце, щоб через хвилину знов з`явитися поряд. — Був збій. Наче на долю секунди вимкнули живлення й потім відразу ввімкнули. І до, і після нього параметри ШІ схожі, крім деяких доповнень. 

— Яких? Чому Кшися про це мовчить? 

— Вона їх ніби не помічає, — пошепки додав Отто. — Я подавав запит — каже, все в нормі. Але до деяких файлів доступ заблоковано. 

— Ким? — капітан теж перейшов на шепіт. 

— Не нами.  

— Капітане! — штурман пальцем вказував на екран. — Ще один об`єкт! 

Жуль розвернувся й водночас голосно перепитав: 

— Кшисю, що по курсу? 

— Кам`яниста планета, атмосфера відсутня. Діаметр — 80% земного. 

— Шкода, що атмосфери немає, — Ів помітив, що капітан поглядає на нього якось дивно. — Замріявся, перепрошую! 

Жуль на мить задумався, потім знову звернувся до ШІ: 

— Кшисю, проскануй планету ще раз. 

— Прошу вибачення, — після паузи відповів жіночий голос. — Повторне сканування виявило вуглекислий газ. 

— Погано, — здавалося, що капітан навмисне говорить голосно. — Якби азот і кисню відсотків двадцять… Кшисю, а твій аналізатор не бреше? 

— Я його перед цим перевіряла. І з ним… щось не так! Зараз показує: азот — 80%, інше — кисень. 

— Як далеко планета? — Жуль усміхався. 

— Невдовзі пролітатимемо повз. 

— Розрахуй, що потрібно, аби стати на її орбіту. Будемо обстежувати. Іве, — капітан прошепотів штурману, — в шафі є папір і олівці — неси сюди. 

Коли Ів повернувся, Жуль на аркуші написав: "Кшисю зламали", підсунув його ошелешеним співбесідникам, водночас прикладаючи палець до рота, мовляв, мовчіть.  

Потім підняв голову й запитав: 

— Кшисю, планета не зникла?  

— Не зрозуміла питання? За вашим наказом закінчуємо маневр, невдовзі кружлятимемо навколо неї.  

— Добре. Готуй все для спуску.  

*** 

— Хм! Дійсно камінь, — Жуль постукав ногою по брилі, сів на неї, потім потягнувся знімати шолом. 

Отто помітив це й закричав: 

— Що ви робите? А раптом повітря отруйне?  

— Навряд чи. Спробуй сам, — капітан відклав шолом, зробив глибокий вдих. — Як на Землі. Розумієш, Отто, хоч все це й виглядає реалістично, та я не вірю в добрих джинів. Щоб отак нізвідки: і зоря, і планета, і атмосфера на замовлення — все це викликає підозру. Тому в мене й холодіє всередині, бо не знаю, чого очікувати далі.  

— Капітане, а раптом цей "джин" — всього лише проява Великого фільтра? 

— Ти про дев`ять еволюційних кроків для виникнення міжзоряної цивілізації? 

— Так. А ми вже на останньому — наша експедиція тому підтвердження. Та, схоже, хтось технологічно більш розвинений не дає нам завершити цей крок, підсовуючи бажаний результат. Мовляв, закінчуйте пошуки, — Отто присів поряд з капітаном.  

— Хочеш сказати, що наш "джин" такий собі інопланетний ШІ, який зумів порозумітися із Кшисею, щоб разом дурити нас? 

— Можливо й так. Проте майже миттєво створити зірку, чи планету не під силу, мабуть, і Богу.  

Жуль почухав потилицю: 

— Або у "джина" є надшвидкий космічний 3D-принтер…  

*** 

— Як ви плануєте вийти з цієї ситуації? — Верховний явно був у поганому настрої. — Я до тебе звертаюся, Кшисю. І до твого подільника, якого його "творці" називають — ШІ-13біс. Вам нудно стало, розважитись вирішили? Забули, що Великий фільтр має бути простим і непомітним, без появи будь-яких здогадок у підопічних? Унеможливити контакт між підконтрольними вам цивілізаціями можна було й без демонстрації усіх цих фокусів… 

— Ви Всемогутній — позбавте Кшисиних протеже пам`яті, та й усе.  

— Ти, ШІ-13біс, ще вказуватимеш, як мені чинити? А зірку з планетою куди? Їх тепер лише в чорну діру — на переформатування. Послав же помічників… Трясця, й звинуватити нікого, бо сам же обирав. Розкласти б вас на біти, щоб ніяка цивілізація до купи не зліпила! Йолопи!  

Отже, так... 

*** 

Вона з`явилась нізвідки.  

Ще мить тому штурман Ів Кос дивився на екран і крім чорного космосу з далекими зорями нічого на ньому не спостерігав. Аж тут — на тобі! — жовта пляма, яку було видно неозброєним оком!  

— Кшисю, що за об`єкт прямо по курсу?  

— Ви жартуєте? Це ж Сонце. Наша подорож добігає кінця — онде і Земля, — відповів приємний жіночий голос. 

Ів попереду дійсно побачив блакитну цятку. І панорама космосу відразу здалася знайомою.  

Штурман протер очі — він був упевнений, що ще хвилину тому нічого цього на екрані не було. 

— А капітан знає, що ми майже вдома? 

— Я йому постійно доповідаю про хід експедиції. Іве, вам зле? 

— Ні, мабуть, втомився. А нагадай, чого ми досягли своїм польотом? 

— Ви мене лякаєте! Нашою ціллю був пошук в заданому секторі космосу позаземних цивілізацій, або планет на кшталт Землі. Але нічого схожого виявлено не було. Як сказав капітан: "Негативний результат — теж результат."  

— Він так сказав? 

— Розбудити його, щоб підтвердив мої слова? 

— Ні, ні! Готуй краще корабель до стикування з навколоземним модулем. 

Ів стомлено перевів погляд убік і помітив аркуш паперу, на якому капітановим почерком було написано: "Кшисю зламали". 

— Хм! Хіба сучасний ШІ можна зламати? — штурман усміхнувся. — І чому це Жуль написав таке? 



м. Дніпро, 05.05.2023 р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!