Меніпп, Амфілох і Трофоній
діалоги в підземному царстві
МЕНІПП. Як же воно так вийшло, Трофоній і Амфілох, що ви, звичайні мертві, якимось чином удостоїлись храмів і вважаєтесь пророками, а легковірні люди вірять, що ви боги?
АМФІЛОХ. Хіба ми винуваті, що вони із-за своєї глупоти думають так про мертвих?
МЕНІПП. Вони б так не думали. Якби ви за свого життя не морочили їх, прикидаючись знаючими майбутнє і здатними його передбачити.
ТРОФОНІЙ. Меніпп, Амфілох знає, що тобі відповісти на свій захист;
Що ж стосується мене, то я герой і передбачаю майбутнє тому, хто спустився до мене в печеру. Ти, здається, ніколи не був в Лебадеї, а то б не ставився до цього с таким презирством.
МЕНІПП. Що ж по-твоєму? Мені потрібно відправитися в Лебадею, надіти якийсь блазенський полотняний одяг, взяти в обидві руки по коржику і пролізти через вузький отвір в печеру, інакше я не буду знати, що ти такий же мертвий, як ми всі, відрізняючись тільки шарлатанством? Але, заради твого мистецтва віщуна, скажи мені, що таке герой? Я не знаю.
ТРОФОНІЙ. Це істота, складена із бога та людини.
МЕНІПП. Значить, ані бог, ані людина, а разом з тим і те і інше? Куди ж зараз поділася твоя божественна половина?
ТРОФОНІЙ. Пророкує в Беотії.
МЕНІПП. Не мені це зрозуміти, Трофоній, про що ти таке говориш; одне я бачу ясно: що ти мертвий і більше нічого.
Вільний переклад КАЛІСТРАТА.
антична Греція, друге століття н.е.