Сага про Гіслі
частина XXГіслі відправляється на Фіорд Гейртьова
Тепер треба розповісти про те, що Бьорк почав тяжбу на тінгу Мису Тора проти Гіслі, звинувативши його у вбивстві Торгріма. Тоді ж Гіслі продав свою землю Торкелю, сину Ейріка, і взяв за неї сріблом. Його у нього було багато.
Гіслі просить поради і допомоги у свого брата Торкеля і питає, чи згоден той його сховати. Торкель відповідає, як і раніше: він попередить Гіслі у випадку, якщо на нього захочуть напасти, але постарається не вплутуватися у цю справу. З цим Торкель і від’їжджає. Він вибирає такий шлях, щоб виїхати на дорогу позаду Бьорка і його людей, і тим чимало їх затримує.
А Гіслі запрягає двох волів і їде зі свої двором до лісу і з ним його раб, Торд Боягузливий. Гіслі сказав:
- Ти не раз мене слухався і виконував мою волю. Я у тебе в боргу.
А у Гіслі була звичка гарно одягатися і носити синього плаща. Ось він знімає з себе плащ і говорить:
- Я хочу віддати тобі цього плаща, дружище! І хочу, щоб ти зараз же одяг його і в ньому їхав, і сідай-но назад до саней, я ж поведу волів і буду в твоєму плащі.
Вони так і роблять. Тоді Гіслі сказав:
- Якщо тебе раптом хтось погукає, найголовніше, остерігайся відповідати. А якщо хтось захоче спричинити тобі зло, біжи до лісу.
Ось вони обмінюються одягом. Тепер Гіслі веде волів. Торд був чоловіком рослим і його було здалеку видно на санях. Він дуже пишався, думаючи що прекрасно одягнений. Ось Бьорк і його люди бачать їх, як вони їдуть до лісу, і поспішають за ними. І, побачивши їх, Торд вистрибує з саней і чимдуж біжить до лісу. Вони думають, що це Гіслі, і стрімголов біжать за ним, і кричать до нього в усі горлянки. Але він не відгукується і біжить зо всіх сил. Торгрім Норвежець кинув в нього списа, і удар прийшовся проміж лопаток і був такої сили, що Торд упав ниць смертельно ранений.
Тоді Бьорк сказав:
- Ну, дякую тобі за такий удар!
Брати вирішили між собою, що вони поскачуть за рабом і подивляться, чи можна там з нього щось взяти. І вони повертають до лісу. Тепер треба сказати, що Бьорк і його люди підходять до чоловіка в синьому плащі, відкидають з його лиця капюшон і бачать, що їм не так повезло, як вони думали: бо вони пізнали Торда Боягузливого в тому, кого сприймали за Гіслі.
Ось розповідають, що брати в’їжджають до лісу, а Гіслі там, і він бачить їх, а вони його. Один із них кинув у Гіслі списа, але Гіслі спіймав списа на льоту і кинув його назад, і попав спис прямо в Тородда і пронизав його наскрізь. І от Стейн повертається до своїх співтоваришів і говорить, що, важко проїхати через таку гущавину. Але Бьорк хоче їхати розшукувати Гіслі, і вони так і роблять. І коли вони заїхали до лісу, Торгрім Норвежець бачить, що нібито ворушаться в одному місці гілки, і він кидає туди списа і попадає Гіслі в ікру ноги. Гіслі посилає списа назад, і він пронизує Торгріма, і тому настає кінець. Ось шукають вони серед лісу, але так і не знаходять Гіслі. З тим і повертають до його двору і оголошують про тяжбу з Гіслі через убивство Торгріма. Вони там нічого не чіпають із майна і їдуть, потім додому.
А між тим, поки Бьорк і його люди на хуторі, Гіслі піднімається на гору за хутором і перев’язує собі рану. Коли ж вони від’їхали, Гіслі йде додому і зразу ж збирається в дорогу. Він споряджає човна і переносить в нього багато всілякого добра. З ним їдуть його дружина Ауд і вихованка Гудрід, і вони тримають напрямок до Домового Мису і там пристають.
Гіслі піднімається до хутора і застає там одного чоловіка. Той питає у Гіслі, хто він такий. І Гіслі відповів, як йому здавалося кращим, а не як то було насправді. Гіслі взяв каменя і закинув його на один прибережний острів і сказав: нехай хазяйський син, повернувшись додому, спробує так зробити. Тоді-то вони і взнають, що за чоловік побував у них. А це було нікому не під силу, і тут знову видно, що Гіслі перевершував інших людей своєю вправністю. Потім він повертається до човна, і минає мис, і гребе через весь Орлиний Фіорд і через той фіорд, що від нього відходить: він називається Фіордом Гейртьова. Там він зупиняється і будується і там зимує.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
Ісландія, X ст. н. е.