09.07.2017 11:00
для всіх
239
    
  3 | 3  
 © Андрій Гагін

Шлях до Небокраю

Шлях до Небокраю Частина 3

Пробудження

Мить зупинилася, стала росою;

час покотився, розвіявши чари:

«Буде біда! - гомоніли з журбою. –

Зникнула квітка чарівна, не стало».


Всюди тривога розсипалась лісом, 

стало, неначе гроза от настане.

Поміж деревами ходять як біси

сутінки мороку в чорних сутанах.


Вовками виють вітри здичавілі, 

сумом останньої миті життя.

Плачуть у небі зірки, посіріли -

кроком за кроком ішло небуття.


Грані крихкої ідилії легко

розруйнувати і знищити вщент.

Мов ненавмисно упало люстерко

і залишився маленький фрагмент.


Все оповило мовчання, відсутність;

танула дійсність, мов сніг у руці.

Лиш порожнеча, здавалось, присутня, 

кожен шукає свій шлях-манівці.


Сіло гнітюче мовчання й тримало –

вже не було ні чудес, а ні лісу.

Зникло далеко у гранях кристалу -

мавки, в очах лиш, чарівної риси.


Вічно здавалось хвилина тривала, 

сон із щезав – у тумані дорога.

Як повернутися? Де те начало, 

що розкриває таїну усього.


Ява безжально засіла у серці -

це лише сон, лиш уяви творіння.

Промені ранку, якими зітреться, 

згодом забудеться це сновидіння…



БЦДСС, 2012 - дотепер

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!