Сага про Гуннлауга Зміїного Язика
частини IV - Vз рубрики / циклу «Сага про Гуннлауга Зміїного Язика»
IV
В той час на Білій Ріці в Крутоярі жив Іллугі Чорний. Він був сином Халлькеля і онук Хросскеля. Матір’ю Іллугі була Турід Дюлла, дочка Гуннлауга Зміїного Язика. Іллугі був другим за знатністю на Городищенському Фіорді після Торстейна, сина Егіля. Іллугі Чорний мав великі володіння, мав суворий характер, але завжди допомагав своїм друзям. Він був одружений з Інгібьорг, дочкою Асбьорна і онукою Хьорда з Ернольвової Долини. Матір’ю Інгібьорг була Торгерд, дочка Скеггі зі Середнього Фіорду. У Інгібьорг і Іллугі було багато дітей, але тільки про декотрих із них говориться у цій сазі. Одного з їхніх синів звали Хермунд, другого – Гуннлауг. Обидва вони подавали великі надії і були вже дорослими. Про Гуннлауга розповідають, що він дуже рано подорослішав, був високий на зріст і сильний, мав густе русяве волосся і чорні очі і був гарний собою, не дивлячись на дещо некрасивий ніс, тонкий в поясі и широкий в плечах, стрункий, дуже зарозумілий, змолоду честолюбний і в усьому непоступливий і суворий. Він був хороший скальд, полюбляв складати уїдливі вірші і був, тому прозваний Гуннлаугом Зміїним Язиком. Хермунда більше любили, чим його, і він був більш схожий на ватажка.
Коли Гуннлаугу виповнилось дванадцять років, він попросив батька, щоби той відпустив його з дому, і сказав, що він хоче поїхати за море і подивитися на звичаї інших людей. Іллугі не поспішав виконувати його прохання і сказав, що, мабуть, не буде з нього толку за морем, якщо з ним вдома ледве вдається справитись. Незабаром після цього Іллугі вийшов з дому рано вранці і побачив, що його кліть відперта і на двір винесено декілька мішків з товаром, штук шість, і попони. Це його дуже здивувало. Затим підійшов чоловік, що вів чотирьох коней. Це був Гуннлауг, його син, і він сказав:
- Це я виніс мішки.
Іллугі спитав його, для чого він це зробив. Той відповів, що споряджається у подорож.
Іллугі сказав:
- Ти не отримаєш від мене ніякої допомоги і нікуди не поїдеш, поки я цього не захочу.
І він поскидав мішки з товаром знову у кліть.
Тоді Гуннлауг поїхав геть і ввечері приїхав до Городища. Торстейн запропонував йому переночувати у нього, і Гуннлауг прийняв це запрошення. Він розповів Торстейну, що сталося між ним і батьком. Торстейн запропонував йому залишатися у нього, скільки він побажає. І він прожив там цілий рік, учився законам у Торстейна і заслужив загальну повагу. Часто Хельга забавлялась з Гуннлаугом грою у шашки. Незабаром вони дуже прив’язалися одне до одного, як це з’ясувалося потім. Вони були майже одних літ. Хельга була такою красивою, що, за словами знаючих людей, в Ісландії не бувало жінок красивіших за неї. У неї було таке довге і густе волосся, що воно могло закрити її всю, і воно було красиве, як золоті ниті. Більш прекрасної нареченої, чим Хельга Красуня, не було на всьому Городищенському Фіорді і далеко навколо.
Одного разу, коли чоловіки сиділи вдома в Городищі, Гуннлауг сказав Торстейну:
- Одному ти ще не навчив мене: обручатися з дівчиною.
Торстейн сказав:
- Ну, це неважко.
І він пояснив йому, як це робиться. Тоді Гуннлауг сказав:
- Тепер дивися, чи правильно я зрозумів. Я подам тобі руку і зроблю вигляд, що я обручаюся з Хельгою, твоєю дочкою.
- По-моєму, це ні до чого, - сказав Торстейн.
Тоді Гуннлауг схопив його за руку і сказав:
- Уваж, будь ласка, моє прохання.
- Ну, хай буде по-твоєму, - сказав Торстейн, але всі присутні повинні знати, що це буде тільки для виду.
Тоді Гуннлауг назвав свідків і обручився з Хельгою. Він спитав потім, чи правильно він здійснив обряд, і Торстейн відповів, що правильно. Все це дуже побавило присутніх.
V
На півдні, на Мошистій Горі, жив чоловік на ім’я Енунд. Це був дуже багатий чоловік. Він був, годі там, на півдні. Він був одружений, і його дружиною була Гейрню, дочка Гнупа і онука Мольда – Гнупа, який при заселенні Ісландії зайняв Забірну Затоку, на півдні. У нього було три сина: Храфн, Торарін і Ейндріді. Всі вони подавали великі надії, одначе Храфн виділявся серед них у всіх відношеннях. Він був рослий, сильний і дуже красивий юнак і гарно складав вірші. Коли він подорослішав, то почав їздити в чужі країни, і його скрізь дуже поважали, куди б він не приїхав. Тоді жили на півдні на Уступі, в Ельвусі, Тородд Мудрий, син Ейвінда, і Скафті, його син, котрий був тоді законоговорителем в Ісландії. Мати Скафті була Раннвейг, дочка Гнупа і онука Мольда – Гнупа, так що Скафті і сини Енунда були синами рідних сестер. Родичі були дуже дружніми між собою. А на Червоному Пагорбі жив тоді Торфінн, син Торіра Тюленя. У нього було семеро синів, і всі вони подавали великі надії. Трьох із них звали: Торгільс, Ейольв і Торір. Вони були там дуже поважними людьми. Всі, хто був тільки що названий, жили в один і той же час.
Незабаром після цього сталася – і це була найкраща подія, яка коли-небудь відбувалась в Ісландії, - країна стала християнською (3) і весь народ покинув стару віру. Гуннлауг Зміїний Язик, про якого розповідалось раніше, на протязі шести років жив поперемінно то в Городищі, у Торстейна, то вдома, в Крутоярі, у свого батька Іллугі. Йому було вісімнадцять років і з батьком він тепер жив у злагоді.
Жив чоловік на ім’я Торкель Чорний. Він був домочадцем і близьким родичем Іллугі, у якого він виріс. Йому дістався спадок на Гряді, на півночі, в Озерній Долині, і він попросив Гуннлауга поїхати з ним. Той так і зробив, і вони поїхали удвох на Гряду, і з допомогою Гуннлауга Торкель отримав належне йому добро від тих, у кого воно зберігалось.
Коли вони поверталися знову назад на південь, вони зупинилися на нічліг в Грімовому Межиріччі у багатого бонда, який там жив. Вранці пастух хазяїна взяв коня Гуннлауга і поїхав на ньому. Той був увесь змилений, коли він повернув його. Гуннлауг вдарив пастуха, і той упав без пам’яті. Хазяїн не захотів залишати так діло і зажадав віри. Гуннлауг запропонував йому одну марку срібла. Тому здалося цього мало. Тоді Гуннлауг сказав таку вісу:
- Я хотів дати чимало,
Марку метелиці тиглю (4)
Бонду.
Бери та скоріше,
Даритель жару приливу (5)
Якщо ж ти із рук
Упустиш перину дракона, (6)
Як би тобі уже потім
Першим про те не заплакать.
Вони зійшлись на тому, що запропонував Гуннлауг, і після цього Гуннлауг з Торкелем поїхали на південь.
Через деякий час Гуннлауг знову попросив свого батька, щоб той спорядив його в подорож. Іллугі сказав:
- Нехай буде по-твоєму. Ти тепер став краще, чим був раніше.
Незабаром Іллугі поїхав з дому і купив для Гуннлауга половину корабля, що стояв в усті Парової Ріки і належав Аудуну Цепному Псу. Цей Аудун не захотів переправити за море синів Освівра Мудрого після убивства Кьяртана, сина Олава, як розповідається в сазі про людей з Лососевої Долини, але це сталося пізніше, чим те, про що тут розповідається.
Коли Іллугі повернувся додому, Гуннлауг дуже його дякував. Торкель Чорний зібрався їхати з Гуннлаугом, і їхні товари були доставлені на корабель. Гуннлауг був у Городищі, поки споряджався корабель. Йому було веселіше спілкуватися з Хельгою, ніж працювати з торговими людьми.
Одного разу Торстейн спитав Гуннлауга, чи не бажає він бува поїхати з ним в Долину Довгого Озера, де паслися його табуни. Гуннлауг згодився. Ось вони поїхали вдвох і приїхали на пасовище Торстейна, що зветься Торгільсів Двір. Там пасся табун Торстейна – чотири коня, всі гніді. Серед них був жеребець, дуже красивий, але мало об’їжджений. Торстейн запропонував його Гуннлаугу в подарунок, але той сказав, що йому коні не потрібні, якщо він збирається від’їжджати за море. Тоді вони поїхали до іншого табуна. Там був сірий жеребець і чотири матки. Цей жеребець був кращим на Городищенському Фіорді, і Торстейн запропонував його Гуннлаугу в подарунок. Але Гуннлауг відповів:
- Цей жеребець мені так же не потрібен, як і той. Чому ти мені не запропонуєш те, що я б з охотою прийняв?
- Що ж це таке? – спитав Торстейн.
- Це Хельга Красуня, твоя донька – відповів Гуннлауг.
- Ну, це не можна так швидко вирішити, - сказав Торстейн і заговорив про інше, і вони поїхали додому вздовж Довгої Ріки.
Тоді Гуннлауг сказав:
- Я хочу знати, що ти мені відповіси на моє сватання?
Торстейн відповів:
- Що за дурниці ти говориш?
Гуннлауг сказав:
- Це важлива справа, а не дурниці.
Торстейн заперечив:
- Ти повинен спочатку сам знати, чого ти хочеш. Хіба ти не збирався поїхати за море? Чого ж ти говориш, що збираєшся одружитися? Ти Хельзі не пара, коли ти сам не знаєш, що хочеш, і не варто про це говорити!
Гуннлауг сказав:
- Кому ж ти думаєш віддати в дружини свою дочку, якщо ти не хочеш її віддати сину Іллугі Чорного? Хто ж на Городищенському Фіорді більш знатний за нього?
Торстейн відповів:
- Я не хочу нікого ні з ким порівнювати. Але якби ти був такою людиною, як твій батько, ти не отримав би відмови.
Гуннлауг спитав:
- Кому ж іншому ти хочеш віддати в дружини свою дочку?
Торстейн відповів:
- Тут багато гідних людей. У Торфіна на Червоному Пагорбі є семеро синів, і всі вони хлопці хоч куди.
Гуннлауг сказав:
- Ні Енунд, ні Торфін не зрівняються з моїм батьком, і навіть тобі далеко до нього. Згадай, як він на тінгу на мисі Тора вів тяжбу проти годі Торгріма, сина Кьяллака, і його синів і добився свого.
Торстейн відповів:
- Я добився вигнання Стейнара, сина Енунда Сьоні. Мені здається це була нелегка справа.
Гуннлауг сказав:
- Тобі допомагав Егіль, твій батько. – І додав: - Не поздоровиться тому, хто відмовиться породичатися зі мною.
Торстейн відповів:
- Прибережи свої погрози для тих, хто живе на горах. Тут, на Болотах, вони тобі не допоможуть.
Увечері вони приїхали додому. Наступного ранку Гуннлауг поїхав до Крутояру і почав просити свого батька поїхати з ним до Городища, щоби посвататись. Іллугі відповів:
- Ти сам не знаєш чого хочеш. Збираєшся поїхати в море, а говориш, що тобі треба свататись. Я знаю, що така поведінка Торстейну буде не до вподоби.
Гуннлауг відповів:
- Я все-таки поїду за море, але зараз ти повинен поїхати зі мною.
Після цього Іллугі поїхав і з ним ще одинадцять чоловік, і Торстейн його добре прийняв. Наступного ранку Іллугі сказав Торстейну:
- Я хочу поговорити з тобою.
Торстейн відповів:
- Давай піднімемось на городище за домом і поговоримо там.
Вони так і зробили. Гуннлауг пішов з ними. Тоді Іллугі сказав:
- Мій син Гуннлауг говорить, що він просив у тебе собі в дружини твою дочку Хельгу. Я хотів би знати твою відповідь на його сватання. Тобі відомі його рід і наше багатство. Я не пожалію нічого для того, щоб у нього було достатньо володінь і влада годі, якщо це якось допоможе ділу.
Торстейн відповів:
- Одне мені не подобається в твоєму синові Гуннлаузі – що він сам не знає, чого хоче. Якби він був схожий вдачею на тебе, я би не вагався.
Іллугі сказав:
- Нашій з тобою дружбі настав би кінець, якби ти відхилив сватання.
Торстейн відповів:
- Якщо ти просиш і заради нашої дружби, нехай Хельга буде обіцяна Гуннлаугу, але не заручена з ним, і нехай чекає його три роки. Гуннлауг же хай їде за море і навчається звичаям гарних людей. Але я буду вільним від усіляких обіцянок, якщо він не повернеться в Ісландію в строк або якщо мені не сподобається його характер.
На цьому вони і розійшлися. Іллугі поїхав додому, а Гуннлауг – на корабель. І коли подув попутній вітер вони вийшли в море. Вони підійшли до Норвегії і попливли вдовж узбережжя Трандхейму до устя ріки Нід. Там вони стали на якір і розвантажились.
Примітки:
3)… країна стала християнською…- християнство було введено в Ісландію в 1000 році.
4)…метелиця тиглю…- срібло.
5)… даритель жару приливу…- воїн (жар приливів – золото)
6)… перина дракона…- золото.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
Ісландія, X ст. н. е.