Сага про Гуннлауга Зміїного Язика
частина Xз рубрики / циклу «Сага про Гуннлауга Зміїного Язика»
X
Тепер слід розповісти про Гуннлауга, що того самого літа, коли Храфн повернувся до Ісландії, він від’їхав зі Швеції до Англії, отримавши на прощання від Олава багаті подарунки. Конунг Адальрад прийняв Гуннлауга добре, і Гуннлауг прожив у нього зиму у великій пошані.
На той час в Данії правив конунг Кнут, син Свейна. (21) Він недавно зайняв престол свого батька і постійно погрожував Англії війною, тому що його батько, конунг Свейн, завоював собі в Англії великі володіння, перш ніж помер там, на заході. Якраз в цей час там стояло велике данське військо під проводом знатного чоловіка на ім’я Хемінг. Він був сином Струтхаральда і керував від імені Кнута тими володіннями, які завоював собі конунг Свейн в Англії.
Навесні Гуннлауг попросив у конунга дозволу від’їхати. Той сказав:
- Не годиться тобі їхати від мене, коли на Англію чекає така війна, адже ти мій дружинник!
Гуннлауг відповів:
- Воля ваша, государю. Дозвольте мені, одначе, поїхати влітку, якщо данці не прийдуть.
- Тоді буде видно.
І ось минуло літо, а за ним і зима, а данці не прийшли. Після середини літа конунг відпустив Гуннлауга, і той поїхав на схід, до Норвегії, і застав ярла Ейріка в Хладірі, в Транхеймі. Ярл прийняв його добре і запропонував йому погостювати у нього. Гуннлауг подякував ярла за запрошення, але сказав, що йому потрібно побачитись зі своєю нареченою. Ярл сказав:
- Зараз вже відпливли всі кораблі, що споряджалися до Ісландії.
Тоді промовив один з дружинників:
- Корабель Халльфреда Неспокійного Скальда (22) стояв учора в усті фіорду біля мису Агданес.
Ярл сказав:
- Це можливо. Він відплив звідси п’ять ночей тому.
Ярл Ейрік потім звелів доставити Гуннлауга в устя фіорду на корабель Халльфреда, і той прийняв це з радістю.
Це було наприкінці літа.
Незабаром подув попутний вітер, і вони були задоволені. Халльфред запитав Гуннлауга:
- Ти чув про сватання Храфна, сина Енунда, до Хельги Красуні?
Гуннлауг сказав, що чув про це, але нічого певного не знає. Тоді Халльфред розказав йому все, що він знав про це, а також про те, як багато хто говорив, що Храфн не менш хоробрий, ніж Гуннлауг.
Тоді Гуннлауг сказав вісу:
- Море спокійне, але навіть буря
Мене аж ніяк не стримає,
Нехай вітер на пінних кручах
Круте, граючись, кораблем.
Горе, коли в роки молодії
Голову втратить воїн,
Але з Храфном в бою не зрівнятись –
Вдвічі гірше герою.
Тоді Халльфред сказав:
- Добре було б, друже, якби твоя зустріч з Храфном була вдалішою за мою. Декілька років тому, я пристав на своєму кораблі в Глинистій Затоці, на північ від пустки. Я повинен був заплатити пів марки сріблом робітнику Храфна, але я не поспішав з виплатою, і тоді Храфн прискакав з шістдесятьма людьми і перерубав корабельні канати. Корабель викинуло на глинистий берег, і він ледь не розбився. Мені прийшлося дати Храфну вирішити цю справу і заплатити цілу марку. Ось що я можу розказати тобі про мою зустріч з ним.
Потім вони говорили про Хельгу, і Халльфред дуже нахвалював її красу. Тоді Гуннлауг сказав таку вісу:
- Все ж, обережний воїн,
Сталі, що разить, хазяїн,
Діви собі не здобуде,
Що вбрана у білий одяг.
Адже скальд, бувало, торкався
Пальців тонких опори
Перини риби рівнини,
Довгим мисам подібних.
- Добре складено, - сказав Халльфред.
Вони пристали до берегу в Лавовій бухті на Лисячій Рівнині за півмісяця до початку зими і там розвантажились.
Жив чоловік на ім’я Торд. Він був сином одного бонда з тієї рівнини. Він любив затівати кулачні бої з торговими людьми, і тим зазвичай діставалось від нього. І ось він умовився з Гуннлаугом, що той буде з ним битися. В ніч перед боєм Торд молив бога про перемогу. На ранок, коли вони почали битися, Гуннлауг підбив Торду обидві ноги, і той упав як підкошений. Але при цьому Гуннлауг вивихнув ногу, на яку опирався, і упав разом з Тордом. Тоді Торд сказав:
- Може статися, що і в дечому іншому тобі пощастить не більше!
- В чому ж? – спитав Гуннлауг.
- В твоїй тяжбі з Храфном, сином Енунда, якщо він візьме собі в дружини Хельгу Красуню на початку зими. Я теж був на альтінгу, коли про це домовлялись.
Гуннлауг нічого не відповів. Його ногу перев’язали, щоби вправити її в суглоб, але вона дуже розпухла.
Гуннлауг и Халльфред зі своїми супутниками – їх усього було дванадцять чоловік – залишили Лисячу Рівнину за тиждень до початку зими і приїхали до Крутояру в ту саму суботу, коли в Городищі вже сиділи за весільним банкетом. Іллугі зрадів приїзду свого сина Гуннлауга і його супутників. Гуннлауг заявив, що він хоче зразу ж їхати до Городища. Іллугі заперечив що це навряд чи розсудливо, і всім теж так здавалося, окрім Гуннлауга. Але Гуннлауг не міг ходити через свою ногу, хоча він і пробував це приховати. Тому поїздки до Городища не сталося. Халльфред поїхав уранці до себе додому до озера Хредуваті в Долині Північної Ріки. Їхніми володіннями тоді управляв його брат Гальті. Він був гідною людиною.
Примітки:
21)… В той час в Данії правив конунг Кнут, син Свейна…- тут сага дещо плутає історичні факти. Коли Гуннлауг був у Англії (тобто в 1004 р.), в Данії правив Свейн Вилобородий (біля 985 – 1014рр.). Кнут (або Канут), який пізніше був королем Данії, Норвегії і Англії, правив в Данії з 1014 року.
22)…Халльфред Неспокійний Скальд – відомий ісландський скальд (біля 967 – 1007рр.)
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
Ісландія, X ст. н. е.