Сага про Гуннлауга Зміїного Язика
частини VI - VIIIз рубрики / циклу «Сага про Гуннлауга Зміїного Язика»
VI
В цей час в Норвегії правив ярл Ейрік, (7) син Хакона, зі своїм братом Свейном.
Ярл Ейрік жив тоді в Хладірі, своїй вотчині, і був могутнім государем. Син Торстейна, Скулі, жив в той час у ярла. Він був його дружинником і користувався його повагою. Розповідають, що Гуннлауг і Аудун Цепний Пес прийшли до Хладіру, і було їх дванадцять чоловік. На Гунлаузі бів сірий одяг і білі панчохи. На щиколотці у нього був нарив, із якого під час ходьби виступала кров і гній. В такому вигляді вони з’явились з Аудуном до ярла і шанобливо його привітали. Ярл знав Аудуна і попросив його розповісти, що нового в Ісландії. Аудун розказав йому новини. Затим ярл спитав Гуннлауга, хто він такий, і той назвав йому своє ім’я і свій рід. Ярл сказав:
- Скулі, син Торстейна, що за чоловік цей ісландець?
- Государю. – відповідав той, - прийміть його добре, тому що він син одного з кращих людей в Ісландії Іллугі Чорного з Крутояру, і ми з ним разом росли.
Ярл сказав:
- Що у тебе з ногою, ісландець?
Гуннлауг відповів:
- На ній нарив, государю.
- Одначе ти йдеш не кульгаючи, - сказав ярл.
Гуннлауг відповів:
- Я не буду кульгати, допоки мої обидві ноги однакової довжини.
Тоді один дружинник ярла на ймення Торір, сказав:
- Цей ісландець досить зарозумілий, непогано було б його трохи провчити.
Гуннлауг подивився на нього і сказав:
- Тут у твоїй дружині Чорний є лиходій, здатний на злі діла, дивись, і тебе зрадить!
Торір схопився було за сокиру, але ярл сказав:
- Полиш! Не треба звертати уваги на такі речі.
- Скільки тобі років, ісландець?
- Вісімнадцять, - відповідав Гуннлауг.
- Ручаюсь, що наступні вісімнадцять ти не проживеш, - сказав ярл.
- Чим бажати мені зла, краще побажай собі добра, - сказав Гуннлауг напівголоса.
- Ярл спитав:
- Що ти там сказав, ісландець?
Гуннлауг відповів:
- Те, що здалось мені прийнятним: щоб ти не бажав мені зла, а бажав би собі чого-небудь доброго.
- Чого ж саме? – спитав ярл.
- Щоб ти не помер такою ж смертю, як і твій батько, (8) ярл Хакон.
Ярл побагровів і звелів зразу ж схопити цього дурня. Тоді Скулі виступив перед ярлом і сказав:
- Виконай моє прохання, государю, і пощади цього чоловіка. Нехай він їде геть.
Ярл сказав:
- Нехай він забирається як можна скоріше, якщо хоче лишитися живим, і хай більше ніколи не повертається у мої володіння.
Скулі вийшов разом з Гуннлаугом, і вони пішли на пристань. Там стояв тоді корабель, готовий до відплиття в Англію, і Скулі влаштував на нього Гуннлауга і його родича Торкеля. А Гуннлауг віддав на зберігання Аудуну свій корабель і ту поклажу, яку він не взяв з собою. І ось корабель відплив у Англійське Море, а восени вони припливли на південь до пристані в Лундунаборзі, (8) і там їхній корабель витягли на берег.
Примітки:
7)… як і твій батько…- ярл Ейрік – з того часу, коли виникла норвезька держава, тобто з кінця IX ст., Норвегією правив король. Однак з 970 до 995 року Норвегією правив хладирський ярл Хакон Могутній, а з 1000 до 1015 року – його син Ейрік.
8)… Щоб ти не помер такою ж смертю, як і твій батько…- ярла Хакона зарізав у свинячому хліві його раб.
9)…Лундунаборг… – Лондон.
VII
В Англії тоді правив конунг Адальрад, (10) син Ятгейра. Він був гарним государем. Тої зими він жив в Лундунаборзі. В Англії тоді була така ж мова, що і в Норвегії і Данії. (11) Мова змінилась в Англії, коли її завоював Вільхьяльм Незаконнонароджений. (12) З тих пір в Англії почали говорити на французькій мові, так як він був родом з Франції.
Гуннлауг зразу ж пішов до конунга і привітав його чемно і шанобливо. Конунг спитав його, з якої він країни. Гуннлауг відповів йому.
- Я тому, - продовжував він, - шукав зустрічі з вами, государю, що написав вам хвалебну пісню і хотів би, щоб ви її вислухали.
Конунг сказав, що охоче її вислухає. Тоді Гуннлауг сказав цю хвалебну пісню чітко та урочисто. У ній був такий приспів:
- Щедрому конунгу Англії,
Люди хвалу складають;
Рать та народ схилитися
Раді перед Адальрадом.
Конунг подякував його за пісню і в нагороду за неї дав йому пурпуровий плащ, підбитий хутром і оброблений спереду золотом. Він зробив Гуннлауга своїм дружинником, і Гуннлауг залишався у конунга всю зиму і користувався великою повагою.
Одного разу вранці Гуннлауг зустрів на вулиці трьох чоловіків. Їхній ватажок назвав себе Торормом. Він був високий на зріст і сильний, і було видно, що справитися з ним дуже важко. Він сказав:
- Слухай, норвежцю, позич-но мені грошей!
Гуннлауг відповів:
- Нерозумно давати гроші в борг незнайомій людині.
Але той сказав:
- Я поверну тобі борг в призначений термін.
- Ну, добре, тоді я, мабуть, дам тобі в борг, - сказав Гуннлауг і дав йому грошей.
Невдовзі після цього Гуннлауг зустрівся з конунгом і розказав йому про цей випадок. Конунг сказав:
- Тобі не повезло. Це дуже погана людина – відомий розбійник і вікінг. Не зв’язуйся з ним. Краще я подарю тобі стільки, скільки ти йому дав.
Але Гуннлауг відповів:
- Погані ж ми тоді, ваші дружинники, якщо ми нападаємо на невинних людей, а самі дозволяємо віднімати у себе своє добро. Не бувати такому!
Незабаром після цього він зустрів Торорма і зажадав виплати боргу. Але той відповів, що не збирається платити. Тоді Гуннлауг сказав таку вісу:
- Моді скреготу металу (13)
Ти нерозумне задумав
Гроші відняти обманом
У дерева льоду шолома (14)
Недаром ношу я змалку
Ім’я – Язик Зміїний.
Гарний стався випадок
Щоб ти в це повірив.
- Я ставлю тобі таку умову, - сказав Гуннлауг, - або ти заплатиш мені свій борг, або через три ночі ти будеш битися зі мною у поєдинку.
Вікінг розсміявся і сказав:
- До цих пір ніхто не відважувався викликати мене на поєдинок. Занадто багато людей заплатило за це своєю шкурою! Втім, я готовий.
На цьому вони і розійшлися.
Гуннлауг розповів конунгу, що між ними сталося. Той сказав:
- Діла твої тепер погані, тому що ця людина може зробити тупою будь-яку зброю. Ти повинен зробити, як я тебе навчу, Гуннлауг. Ось тобі меч, який я тобі подарую. Бийся ним, а цьому чоловікові покажи того меча, що був у тебе раніше.
Гуннлауг подякував конунгу.
Коли вони були готові до поєдинку, Торорм спитав, що у нього за меч. Гуннлауг показав йому свого меча і змахнув ним, а сам обв’язав ременем рукоять меча, подарованого йому конунгом, і одів цей ремінь собі на руку.
- Не боюсь я цього меча, - сказав берсерк, поглянувши на меч Гуннлауга.
І він наніс удар мечем і розсік Гуннлаугу щита. Гуннлауг зразу ж у відповідь наніс удар мечем конунга. Але берсерк стояв не захищаючись. Він думав, що у Гуннлауга той самий меч, якого той показав йому раніше. І Гуннлауг зразу ж його вразив насмерть.
Конунг подякував його за подвиг. Цим подвигом Гуннлауг дуже прославився в Англії і за її межами.
Весною, коли кораблі почали ходити морем, Гуннлауг попросив у Адальрада дозволу відправитись у плавання. Конунг спитав його, куди він збирається. Гуннлауг відповідав:
- Я хочу виконати те, що я обіцяв і задумав.
І сказав таку вісу:
- Слово я дав і повинен
Пливти долиною тюленів (15)
П’ятьох володарів негайно
Провідати в далеких далях.
Але знову по першому зову
В твою повернусь дружину,
Мене обдарує Адальрад
Червоним одром дракона. (16)
- Нехай буде так, скальд, - сказав конунг і дав йому золоте зап’ястя вагою у сім ейрірів. – Але ти повинен обіцяти мені, - додав він, - що повернешся до мене наступною осінню, тому що, знаючи твоє мистецтво, я не хотів би зовсім тебе лишитись.
Примітки:
10)… конунг Адальрад – англійський король Етельред II (979 – 1016).
11)…в Англії тоді була така ж мова, що і в Норвегії і Данії. – Точніше, в Англії, і в особливості, при дворі англійського короля, розуміли тоді мову на якій говорили і в Норвегії і в Данії.
12)…Вільхьяльм Незаконнонароджений – англійський король Вільгельм Завойовник (1066 - 1087 рр.).
13)… Моді лязгу металу…- воїн (лязгу металу – битва, Моді – ім’я бога).
14)…у дерева льоду шолома…- воїн (лід шолому – меч).
15)…долина тюленів… - море.
16)… червоний одр дракона…- золото.
VIII
І ось Гуннлауг поплив з Англії з торговими людьми на північ, до Дубліна. Тоді там правив конунг Сігтрюгг Шовкова Борода, (17) син Олава Кварана і королеви Кормльод. Він тільки недавно зайняв престол. Гуннлауг зразу ж пішов до конунга і привітав його чемно і шанобливо. Той прийняв його з повагою. Гуннлауг сказав:
- Я написав про вас хвалебну пісню, государю, і хотів би, щоб ви її вислухали.
Конунг відповів:
- До цього часу ще ніхто не писав про мене хвалебних пісень, і я, звісно ж, з задоволенням вислухаю твою.
Тоді Гуннлауг сказав хвалебну пісню. В ній був такий приспів:
- Сігтрюгг рубає ворогів.
Ситно годує вовків.
В ній також говорилось:
- Князю співаю хвалу,
Славлю я доблесть твою.
Княжих синів навкруг
Ти перевершив Сігтрюгг.
Скальду за пісню оцю
Ти від щедрот своїх
Золотом, княже, воздай,
Славу свою оправдай.
Кварана син, скажи,
Хто ще напише тобі
Краще за пісню цю,
Пісню мою звучну?
Конунг подякував його. Він покликав свого скарбника і сказав так:
- Яку нагороду я повинен дати за цю хвалебну пісню?
Той відповідав:
- А як ви думаєте, государю?
- Що, якщо я дам два кораблі? – спитав конунг.
- Це буде занадто багато, государю, - відповідав скарбник. – Інші конунги дають в нагороду за хвалебну пісню дорогі речі, цінні мечі або золоті перстні.
Тоді конунг подарував йому свій новий пурпуровий наряд – оздоблений золотом одяг і плащ з дорогим хутром, а також золоте зап’ястя вагою в одну марку. Гуннлауг подякував конунга за подарунки. Він перебував у нього не досить довго, а потім відправився від нього на Оркнейські острови.
На Оркнейських островах правив тоді ярл Сігурд, син Хльодвіра. (18) Він дуже добре ставився до ісландців. Гуннлауг привітав ярла і сказав, що в нього є хвалебна пісня про нього. Ярл відповідав, що він з задоволенням вислухає його хвалебну пісню, і відізвався про нього, як про людину, що заслуговує поваги. Гуннлауг сказав свою хвалебну пісню. Це була невелика пісня, без приспіву, але гарно складена. Ярл дав йому в нагороду за пісню широку сокиру, всю викладену сріблом, і запросив погостювати у нього. Гуннлауг подякував конунга за подарунок і запрошення, але сказав, що повинен їхати на схід до Швеції. Незабаром він сів на торгівельний корабель, що відправлявся до Норвегії, і осінню вони припливли до Конунгахеллі. Його родич Торкель весь час його супроводжував.
В Конунгахеллі вони взяли собі провідника до Західного Гаутланду і прибули до міста, що зветься Скарар. Там правив ярл на ім’я Сігурд. (19) Він був уже похилого віку. Гуннлауг пішов до нього, привітав його і сказав, що він склав про нього хвалебну пісню. Ярл охоче погодився послухати її. Тоді Гуннлауг сказав свою хвалебну пісню. Вона була невелика і без приспіву. Ярл йому подякував, дав йому гарну нагороду і запропонував залишитись у нього на зиму.
Ярл Сігурд скликав багато гостей з нагоди свята середини зими. В канун свята туди приїхало дванадцять чоловік з півночі, з Норвегії, посли ярла Ейріка. Вони привезли подарунки ярлу Сігурду. Ярл гарно їх прийняв і посадив їх на час святкування поряд з Гуннлаугом. Ішов веселий банкет. Гаути говорили, що немає ярла вищого за Сігурда, але норвежці знаходили, що ярл Ейрік багато кращий за нього. Розгорілась суперечка, і обидві сторони попросили Гуннлауга винести своє третейське рішення. Тоді Гуннлауг сказав таку вісу:
- Дружно посохи битви
Славлять старого ярла.
Без страху дивився герой,
Як в бурю борються хвилі.
Але Ейрік – воїтель
Багато бачив на морі,
Чорних валів, що здіймались
До щогл кабана океану.
Обидві сторони були задоволені рішенням, але норвежці більше.
Посли від’їхали після свята з подарунками, які ярл Сігурд послав ярлу Ейріку.
Вони розповіли ярлу Ейріку про третейське рішення Гуннлауга. Ейрік побачив в цьому, що Гуннлауг проявив вірність і дружбу до нього, і він звелів оголосити, що Гуннлауг може повернутися у його володіння без побоювання за своє життя. Про це потім узнав і Гуннлауг. Ярл Сігурд дав Гуннлаугу провідника на схід до Тіундаланду, у Швецію, як той і просив.
Примітки:
17)…конунг Сігтрюгг Шовкова Борода – правив в Дубліні з 960 по 1035рік.
18)… ярл Сігурд, син Хльодвіра – правив Оркнейськими островами з 980 по 1014 роки.
19)…там правив ярл на ім’я Сігурд – такого ярла, мабуть-що, взагалі не було.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
Ісландія, X ст. н. е.