Сага про Гуннлауга Зміїного Язика
частина XIз рубрики / циклу «Сага про Гуннлауга Зміїного Язика»
XI
Тепер треба розповісти про Храфна, як він святкував своє весілля в Городищі. Кажуть, що наречена була дуже сумною. Мабуть, що є вірною поговірка: що змолоду запам’ятається, те не скоро забудеться. Так було тепер і з нею.
Тоді сталося так, що чоловік на ім’я Свертінг посватався до Хунгерд, дочки Тородда і Йофрід. Він був сином Бьорна Кози і онук Мольда – Гнупа. Весілля повинні були справляти після свята середини зими в Сканей. Там жив родич Хунгерд Торкель, син Торві і онук Вальбранда. Матір’ю Торві була Тородда, сестра Одда з Межиріччя.
Храфн поїхав зі своєю дружиною Хельгою додому, на Мошисту Гору. Коли вони прожили там деякий час, сталось одного разу вранці, до того, як вони встали, що Хельга не спала, а Храфн ще спав і стогнав уві сні. Прокинувшись він розповів Хельзі, що йому снилося. Він сказав тоді таку вісу:
- Снилось, лежу я поранений
Гадюкою поту лука (23)
Кров’ю моєю просочене
Ложе лози покровів (24)
Ти ж бо, о Ньорун браги (25)
Ран не лікуєш Храфну,
І дивишся вбік.
І скальду
Тяжко вгамувати тривогу.
Хельга сказала:
- Я би, звісно, не плакала, якби таке сталося. Ви мене безсовісно обдурили. Мабуть, Гуннлауг повернувся до Ісландії.
І Хельга почала гірко плакати.
Незабаром після цього стало відомо про повернення Гуннлауга в Ісландію. Хельга тоді стала такою холодною до Храфна, що він не міг утримати її вдома, і вони поїхали назад до Городища, але і там шлюб з Хельгою приносив Храфну мало радості.
Пізніше, тієї ж зими почали люди споряджатися на весільний банкет до Торкеля зі Сканей. Був туди запрошений і Іллугі Чорний з синами. І от коли Іллугі споряджався в дорогу, Гуннлауг сидів в домі і нікуди не збирався. Іллугі підійшов до нього і сказав:
- Чому ж ти не готуєшся в дорогу, сину?
Гуннлауг відповів:
- Я не збираюся їхати.
Іллугі сказав:
- Ти, звичайно ж, поїдеш син! Не треба собі дозволяти сумувати за якоюсь однією жінкою. Поводь себе так, як наче тебе це не стосується. Будь чоловіком! А в жінках у тебе ніколи не буде нестачі.
Гуннлауг послухався батька, і ось гості з’їхалися на весільний банкет. Іллугі і його сини сиділи на почесному сидінні, а Горстейн, син Егіля, його зять Храфн і запрошені женихом – на другому почесному сидінні, навпроти Іллугі. Жінки сиділи на поперечній лаві, і Хельга Красуня сиділа поряд з нареченою. Очі Хельги і Гуннлауга мимоволі часто зустрічалися, і було, як сказано у поговірці: очі не можуть сховати любові. Гуннлауг був добре одягнений. На ньому був той самий багатий наряд, який йому подарував конунг Сігтрюгг. Він дуже виділявся серед інших чоловіків своєю силою, зростом і красою. На банкеті було мало веселощів.
Того дня, коли чоловіки почали споряджатися до від’їзду з весілля, розійшлись і жінки і теж почали готуватися додому. Тоді Гуннлауг підійшов до Хельги, і вони довго розмовляли одне з одним. Тоді Гуннлауг сказав вісу:
- Гіркі дні потяглися
Під пологом гір (26) для Гуннлауга,
З того часу як Хельгу Красуню
Храфн посватав в дружини.
Слову скальда даремно
Батько її не повірив,
Віддав він іншому діву,
На злато мабуть спокусився.
І ще він сказав таку вісу:
- Юна діброва обруччя (27)
Радість мою украла,
Все ж я бажаю восславить
Твоїх, о діво, батьків.
Світ від віку не бачив
Жінок і мужів, що створили
На ложі таку от красуню,
Стрункую Фрейю порея (28)
Тут Гуннлауг дав Хельзі плаща, отриманого ним від конунга Адальрада. Це була велика цінність. Хельга дуже дякувала його за подарунок. Потім Гуннлауг вийшов. У дворі вже було прив’язано багато осідланих коней. Гуннлауг скочив на одного коня і чимдуж поскакав по двору, прямо туди, де стояв Храфн, так що той повинен був відскочити убік.
- Що ж ти відскакуєш, Храфн? – сказав він. – Тобі поки що не треба мене боятися. Хоча ти, звісно, знаєш, що ти зробив.
Тоді Храфн сказав вісу:
- Осокор сутички зброї (29)
Славний випробувач сталі.
Спір затівати негоже
Нам через Нанну нарядів. (30)
За морем, палице битви, (31)
Жінки теж є красиві.
Керманич морського звіра (32)
Сам упевнився в цьому.
Гуннлауг сказав:
- Може статися, що багато таких, але мені цього не здається.
Тут до них підбігли Іллугі і Торстейн. Вони не хотіли, щоб Гуннлауг схопився з Храфном. Гуннлауг сказав тоді вісу:
- Всі кажуть, що рівний я
Храфну і родом і славою,
Та діву йому здобули
Долоні червоного золота. (33)
Скальда Адальрад довго
В дружині своїй утримував.
Горя словам не розвіяти,
Скорботу речами не скрасити.
Після цього і той і другий поїхали додому, і в продовження зими все було тихо і нічого нового не сталося. Але Храфну було погано жити з Хельгою, з того часу, як вона зустрілася з Гуннлаугом.
Влітку всі поїхали на тінг з багатьма людьми: Іллугі Чорний і його сини Гуннлауг і Хермунд. Торстейн, син Егіля, і його син Колльсвейн, Енунд з Мошистої Гори і його сини, Свертінг, син Бьярна Кози. Скафті тоді ще був законоговорителем.
Одного разу, коли чоловіки з багатьма людьми пішли на Скелю Закону і розгляд скарг був закінчений. Гуннлауг попросив уваги і сказав:
- Чи є тут Храфн, син Енунда?
Той відповів, що він тут. Тоді Гуннлауг продовжував:
- Тобі відомо, що ти взяв собі в дружини дівчину, яка була обіцяна мені, і таким чином став моїм ворогом. Тому я викликаю тебе тут, на тінгу, через три ночі битися зі мною у поєдинку на острові Сокирної Ріки.
Храфн відповідав:
- Дякую за виклик! Такого виклику і слід було чекати від тебе. Я готовий битися з тобою в поєдинку, коли ти захочеш.
Родичам і того і другого це не сподобалось, але в ті часи був звичай, що той, хто вважав себе ображеним, викликав кривдника на поєдинок.
Коли проминули три ночі, противники спорядилися для поєдинку. Іллугі Чорний пішов за своїм сином з багатьма людьми, а за Храфном – законоговоритель Скафті, батько Храфна і всі родичі.
Але перш ніж Гуннлауг зійшов на острів, він сказав таку вісу:
- Зійду на острів без страху,
Клинок мій гострий наготові,
Боги пошліть ви скальду
Перемогу у битві сталі!
Нехай мій меч навпіл
Скелю шолома розколе, (34)
Чоловіку підступному Хельги
Відрубає від тіла череп.
Храфн сказав у відповідь таку вісу:
- Скальду знать не дано,
Кого очікує вдача.
Смертні коси заточені,
Рубати кістки готові.
Якщо ж ніжній діві
Суджено стати вдовою,
Їй про відвагу Храфна
Кожен на тінгу розкаже.
Хермунд тримав щита своєму брату Гуннлаугу, а Свертінг, син Бьорна Кози, - Храфну. Було домовлено, що трьома марками срібла повинен був відкупитися той, хто буде поранений. Храфн повинен був першим нанести удар, тому що він був викликаний на поєдинок. Він ударив по щиту Гуннлауга зверху, і його меч відразу ж зламався, тому що удар був нанесений з великою силою. Одначе вістря меча відскочило від щита, попало в щоку Гуннлауга і злегка його поранило. Тоді їхні родичі і багато інших людей підбігли і стали між ними. Гуннлауг сказав:
- Я оголошую Храфна переможеним, тому що він лишився без зброї.
- А я оголошую переможеним тебе, - заперечив Храфн, - тому що ти поранений.
Тоді Гуннлауг розлютився і в страшному гніві сказав, що поєдинок не закінчено. Але його батько Іллугі заявив, що цього разу вони повинні закінчити поєдинок. Гуннлауг сказав:
- Я хотів би так зустрітися іншого разу з Храфном, щоб ти, батьку, не був при цьому і, не зміг би нас роздійняти.
На цьому вони розійшлися, і всі пішли назад, до своїх землянок.
Наступного дня в суді був прийнятий закон про те, що в майбутньому будь – які поєдинки в Ісландії забороняються. Прийняти такий закон радили всі розумні люди, які там були. А були там всі найрозумніші люди країни. Поєдинок Гуннлауга з Храфном був останнім поєдинком в Ісландії. Це був другий за багатолюдністю тінг після спалення Ньяла і третій після битви на Пустоші.
Одного разу вранці Гуннлауг з Хермундом пішли на Сокирну Ріку, щоб умитися. На іншому березі йшли до ріки жінки, і серед них була Хельга Красуня. Хермунд сказав Гуннлаугу:
- Ти бачиш на тому березі серед жінок Хельгу, твою кохану?
Гуннлауг відповідав:
- Звичайно, бачу. І він сказав вісу:
- Мабуть, що нам на погибель
Народжена вітка нарядів; (35)
Одін дзвону металу (36)
В цьому є винним.
Діви лебідки білої
Я добивався, бувало,
Нині несила і глянути
На руки подруги милої.
Потім вони перейшли ріку, і Гуннлауг з Хельгою деякий час розмовляли. А коли вони перейшли ріку назад, Хельга довго стояла і дивилася услід Гуннлаугу. Він склав вісу:
- Як у яструба, погляд
Яскравий у діви нарядної,
Горішини злаку волога, (37)
Що услід подивилася скальду.
Але нині півмісяці вій (38)
Променисті сосни намистин (39)
Нам не радість віщують
А злую біду насилають.
Після цих подій люди поїхали з тінгу додому, і Гуннлауг почав жити вдома, в Крутоярі. Одного разу вранці, коли він прокинувся, всі уже встали, тільки він ще лежав в спальній комірчині на лаві. Раптом заходять дванадцять чоловік у повному озброєнні. Це приїхав Храфн, син Енунда зі своїми людьми. Гуннлауг зразу ж скочив і схопився за зброю. Тоді Храфн сказав Гуннлаугу:
- Тобі не загрожує ніяка небезпека. Ти зараз почуєш, для чого я прийшов сюди. Влітку на альтінгу ти викликав мене на поєдинок і не признав його закінченим. Тепер я пропоную тобі, щоб ми обидва поїхали літом до Норвегії і там закінчили наш поєдинок. Там нам на завадять наші родичі.
Гуннлауг сказав:
- Дякую тобі за виклик! Я його охоче приймаю. А ти Храфн, можеш розраховувати тут на нашу гостинність.
Храфн відповідав:
- Дякую, але тепер нам потрібно зразу ж повертатися.
На цьому вони і розійшлися. Родичам і одного і другого таке рішення здавалось великим нещастям. Однак через гарячність обох вони не могли нічого зробити. Що судилося, то мало статися.
Примітки:
23)… Гадюкою поту лука…- меч (піт лука – кров).
24)… лоза покровів…- жінка, тобто Хельга.
25)… Ньорун браги…- жінка (Ньорун – ім’я богині).
26)… полог гір…- небо.
27)… діброва обруччя…- жінка, тобто Хельга.
28)…Фрейя порею… - жінка.
29)… Осокор сутички зброї…- воїн, тобто Храфн (сутичка зброї – битва).
30)…Нанна нарядів…- жінка, тобто Хельга (Нанна – ім’я богині).
31)…палиця битви…- воїн.
32)…керманич морського звіра – воїн (морський звір – корабель).
33)... долоні червоного золота…- золото.
34)…скеля шолому… - голова.
35)…вітка нарядів…- жінка, тобто Хельга.
36)…Одін дзвону металу…- воїн, тобто Храфн (дзвін металу – битва).
37)…горішини злаку волога…- жінка, тобто Хельга (злаку волога – напій).
38)…півмісяці вій…- очі.
39)…сосна намистин…- жінка.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
Ісландія, X ст. н. е.