Ну і ледарі були ці А. Дам і Є. Ва
з рубрики / циклу «Казки для ДОРОСЛИХ»
Мільярд років тому якийсь І.С. Куситель, прозваний за своє нахабство і велемовність Адвокатом, прогулювався зі стурбованим виглядом вздовж прекрасного струмка з прозорою, як скло водою. Які ж турботи долали І. С. Кусителя? Виявляється якийсь огородник на ймення Іє Гова попросив цього видатного красномовця допомогти йому в одній складній справі. І він майже згодився, але зразу ж пожалів про це і тепер придумував, як би йому відвертітися: немає нічого гірше чим встрявати у всякі селянські чвари.
Але Іє Гова пообіцяв йому корзинку винних ягід, свіженьких, прямо з дерева, і І. С. Куситель, неймовірно охочий до винних ягід, особливо свіжих, був просто не в змозі відмовитись від такого гонорару. От задача!
Але ж в яку це справу Іє Гова просив втрутитися І. С. Кусителя? А ось в яку: колись Іє Гові прийшла до голови злощасна думка запросити пару знайомих – А. Дама і Є. Ву до свого прекрасного маєтку Едему, щоб вони провели там, в тиші і спокої декілька днів. Чому він їх запросив? Та тому що відчував себе жахливо самотнім, жахливо самотнім. Віг говорив «Я» - і ні від кого не чув у відповідь: «Ти». Подумавши, Іє Гова вирішив, що ця парочка, яка славиться своєю веселою вдачею, може скласти йому компанію.
Тільки не врахував Іє Гова тієї обставини, що у А. Дама і Є. Ви не було ні кола, ні двору, вони тинялися по білому світові та тільки й знали що танцювали, співали, грали на гітарі і курили травку. Побачивши прекрасний сад Іє Гови, ці молодята, звичайно, відразу ж вирішили залишитися в ньому назавжди.
Минуло вже два мільйони років (час тоді летів з надзвичайною швидкістю), а вони все не забиралися із саду. Що вони там робили? Та нічого, зовсім нічого, а вірніше, грали на гітарі, співали, танцювали, плели собі вінки з прекрасних квітів Едему і, звісно ж, курили травку. Інколи, вже зовсім утративши совість вони затівали гру в поліцейських і злодіїв: він ховався, вона шукала, або вона ховалася, а він шукав.
Та ладно. Коли безпардонність гостей перейшла всі межі і закінчувався вже п’ятнадцятий мільйон їхнього гостювання в Едемі, Іє Гова спочатку натяками, потім вже більш рішуче почав виявляти своє незадоволення і доказувати цій парочці що подальше їхнє перебування в саду більш не бажане. Особливо його обурювало, що гості всіляко показували своє презирство до праці. Сам Іє Гова був великим трудівником, про що свідчив, хоча б його сад з пишними грядками, квітами, деревами, плодами: це все наш садівник виростив власними руками, можна сказати на голому місці. Зрозуміло, що, коли в Едем з’явилися гості, він запропонував їм трохи попрацювати. Іє Гова думав, що вони з радістю згодяться – адже сад їм так сподобався, - але помилився, в чому скоро йому прийшлось переконатися.
- Працювати? Нам? А для чого? Ми звикли насолоджуватися життям. Працюй сам, якщо тобі охота! – заявили вони.
- Але ж ви живете в саду і захоплюєтеся ним, так допоможіть мені зробити його ще прекраснішим! – пояснив він.
- Ач, чого захотів! Кожен воліє робити, що його душі заманеться. Тобі подобається працювати? Працюй. А нам подобається грати на гітарі, співати, танцювати і курити травку. От ми граємо, співаємо, танцюємо і куримо.
- Але хто не працює, той не їсть!
- А що значить «їсти»?
Щоб вам був більш ясним смисл цього запитання, повинен зауважити, що в ті часи їли всі, окрім А. Дама і Є. Ви. Їли амеб, їли комах, їли риб, їли рептилій, їли ссавців. Тільки А. Дам і Є. Ва не їли нічого і навіть не знали, що значить «їсти». Ніхто їх цьому не навчив, і взагалі, адже вся справа у звичці, а вони звикли грати на гітарі, співати, танцювати і курити травку. Звички у них не було.
І коли Є. Ва спитала: «А що значить «їсти»?» Іє Гова прикусив язика і зніяковіло пробурмотів:
- Просто так кажуть. І це нічого не значить, зовсім нічого. Подивіться краще яка травичка: зовсім свіженька, я зрізав її вранці саме для вас.
Нашій парочці тільки цього і треба було. Вони взяли травку і пішли, забувши про свої запитання. Так пройшло ще два мільйони років. Ось тоді-то доведений до відчаю нерозумінням своїх гостей, Іє Гова і звернувся за допомогою до І. С. Кусителя, що уславився, як ми вже говорили, своїм красномовством і вмінням наводити переконливі докази. Прийшов до нього Іє Гова і все розповів. А насамкінець додав: - За нинішніх умов в мене немає причини, щоби вигнати їх. Взагалі-то поводять вони себе непогано. Яка біда в тому, що вони грають на гітарі, співають, танцюють і курять травку? Ти повинен переконати їх зробити щось заборонене – от тоді у мене з’явиться причина, і я зможу їх вигнати.
І. С. Куситель кінчиком хвоста почухав потилицю і говорить:
- А. Дам і Є. Ва єдині в нашому тваринному світі не тільки не їдять, але навіть не знають, що таке «їсти». Мабуть, я підучу їх що-небудь з’їсти, ну, наприклад, он те, що висить на дереві красиве червоне яблучко. Ти прийдеш, перерахуєш яблука і одного, що висіло на самому видному місці, не дорахуєшся. Думаю варте діло.
- Ти геній! – вигукнув Іє Гова. – І як мені самому це в голову не прийшло? От завжди так: рішення проблеми, можна сказати, у тебе перед носом, а ти його не бачиш. Значить, домовились?
- Домовились. Плата, включаючи будь-які непередбачені витрати, - корзинка свіжих, тільки що зірваних, винних ягід. Добре?
- Прекрасно!
Все це передувало прогулянці стурбованого І. С. Кусителя вздовж струмка. Отже, І. С. Куситель вдавався до роздумів про те, як би йому відкрутитися від втомливої та малоцікавої мандрівки до Едему, і раптом побачив у прозорому струмку Мі Ногу, яка, виляючи хвостом, крутилася серед стебел латаття в пошуках равликів та інших їстівних створінь.
І. С. Куситель подумав: ми з Мі Ногою схожі як дві краплі води: у обох немає ні рук, ні ніг, обоє ми пересуваємося однаково – я, звиваючись, повзаю по землі, Мі Нога, звиваючись, плаває у воді. – переплутати нас дуже просто. Окрім того, Іє Гова останнього часу помітно здав, але, як і всі старі, не бажає в цьому зізнаватись і, хоча майже зовсім осліп, окулярів не носить. Так що, побачивши замість мене Мі Ногу, обману не помітить. Мі Нога пояснить А. Даму і Є. Ві, що значить «їсти», ті з’їдять яблуко, і у Іє Гови з’явиться причина, щоб вигнати їх з Едему. Потім, коли діло буде зроблено, я спокійнісінько з’явлюсь за своєю корзинкою винних ягід. Щодо Мі Ноги, то їй я дам кульок пуголовків, і вона буде щаслива.
- Ей, Мі Нога! Я до тебе звертаюсь!
Мі Нога, почувши його голос, зразу ж висунула голову з води.
- Ти мене?
- Так, дорога моя Мі Ного. Хочу попросити тебе про одну послугу.
- Уважно слухаю.
- Тоді слухай…
Тут І. С. Куситель все швиденько їй пояснив: вміння пояснювати було його коньком. Але Мі Ногу ця історія збентежила.
- Я… Адже я дуже сором’язлива, та й говорити як слід не вмію, тим більш – переконувати…
- Неважливо. Треба тільки сказати: «Ей, молодь, послу- хайте – но! Ви коли-небудь пробували їсти?». Потім коротенько поясниш їм, як це робиться, і вкажеш на який-небудь плід, ну, наприклад, на яблуко. У Іє Гови є яблуня, на якій росте не менше сотні яблук. Більше від тебе нічого не вимагається. Потім, коли все звершиться, тобто коли яблуко буде з’їдено, з’явлюсь я і все спокійно уладнаю. А тобі за послугу подарую цілий кульок смажених пуголовків. Що ти на це скажеш?
Мі Нога була боязкою, але обожнювала пуголовків і, гарно подумавши, вирішила, що, не дивлячись на свою боязкість, сказати: «Ей, молодь, послухайте! Вам коли-небудь доводилось як слід пожерти?» все-таки зможе. Ну, так, звісно, адже, як і всі тварини, Мі Нога охоча до їди, і поїсти, на її думку, значило нажертися до відвалу. Саме так нажертися.
Врешті-решт, домовилась Мі Нога з І. С. Кусителем і попливла струмком вверх до садів Едему – прекрасному творінню Іє Гови. Про те, що почався Едем, стало зрозуміло по тому як змінився пейзаж. Раніше навколо виднілися звичайні поля, тепер же вона раптом побачила всіяні квітами кущі, якісь пишні рослини, дерева, що гнулися під вагою небачених плодів. Мі Нога подумала: «Мабуть-що цей Іє Гова - прекрасний садівник, садівник що треба». Так розмірковуючи, захоплена Мі Нога все пливла, пливла і допливла нарешті до того місця, де струмок впадав в надзвичайної краси озерце з кришталево чистою водою, кругле і голубе, наче дорогоцінний камінь; на його берегах проглядались гайочки, що тішили погляд. Іє Гова чаклував в одній із теплиць над своїми кактусовими. Мі Нога, наслідуючи І. С. Кусителю, прошипіла:
- А ось і я. Де наша парочка?
Іє Гова обернувся на голос, але, оскільки він був без окулярів, то, як і передбачувалося, прийняв Мі Ногу за І. С. Кусителя і відповів:
- Ах, дорогенький, І. С. Кусителю, нарешті я тебе дочекався! Зараз вони в зеленому гроті, там, внизу, на другому боці озера. Грають, мабуть, як завжди, на гітарі. Відправляйся туди. Бажаю успіху.
Мі Нога знову пірнула у воду і попливла до протилежного берегу, вибралась на сушу і заглянула до зеленого гроту. А. Дам і Є. Ва не грали на гітарі, як думав Іє Гова, а спали. В прохолодній тіні, під звуки ніжної музики ( так-так, в Едемі була навіть музика), міцно обнявшись, вони хропіли. Хропли обоє, хоча і по-різному: А. Дам голосно, я би навіть сказав, люто, Є. Ва слабше, ледь чутно. Мі Нога подивилася на них – дуже їй не хотілося будити цю парочку, до того солодко вони спали. Нарешті вона вирішила розбудити тільки Є. Ву, лагідний вигляд якої надав їй хоробрості. Вона вже хотіла обережненько – обережність взагалі була притаманна Мі Нозі – полоскотати своїм хвостом за лівим вухом Є. Ви, як та раптом прокинулась і, побачивши Мі Ногу, спитала:
- Привіт, Мі Ного, яким вітром тебе сюди занесло?
Мі Нога заспішила:
- Та все якось випадково сталося: доганяла одну знайому жабу, за якою я ганяюсь, можна сказати, постійно. І ще, до речі, раз вже мова пішла про охоту і жаб, вам коли-небудь приходилось нажиратися до відвалу? Вона сказала саме «нажиратися», а не «їсти». Через таку нісенітну помилку, що пояснювалась тим, що Мі Нога не була І. С. Кусителем і не знала різниці між цими двома словам, якраз і сталася біда. Є. Ва витріщила очі і зразу ж з цікавістю спитала, що таке «нажертися» Мі Нога пояснила, що це значить набивати шлунок їжею під зав’язку. Потім, пославшись на важливі справи, попрощалась і зі словами:
- Пока! Жріть тепер на здоров’я! – пірнула в озеро. Допливши до теплиці з кактусовими, Мі Нога поспішно повідомила Іє Гові: - Завдання виконано. Можеш не сумніватися, ще до наступу ночі яблуко буде з’їдено. І тоді ти їх зможеш вигнати на законній основі.
Іє Гова відповів:
- Дякую І. С. Кусителю. Але з винними ягодами прийдеться підождати, я їх ще не зібрав. Заглянь за ними через мільйончик років.
Справа в тому, що Іє Гова добре знав І. С Кусителя і не дуже йому довіряв: заради винних ягід той видасть за готову роботу, яку ще навіть і не починав. Уявляєте в якому стані опинилася Мі Нога. Вона думала лише про те якнайшвидше забратися додому, а до винних ягід їй і діла не було. Зате як же їй хотілося отримати скоріше свого кулька зі смаженими пуголовками! Кинувши вже на ходу:
- Та про що річ! Подумаєш, мільйон років. Та хоча б і півтора! Ладно, мені ніколи, бувай!- – вона вильнула хвостом і зникла під водою.
Мі Нога допливла струмком уверх до того місця, де в неї була призначена зустріч з І. С. Кусителем і докладно змалювала йому те становище, яке склалося в Едемі після її відвідин. Але, чи то забувши, чи вже здогадавшись про свою помилку, вона не сказала, що через поспіх замінила дієслово «їсти» дієсловом «нажертися». І. С. Куситель на радощах вручив їй обіцяну нагороду – повну сковорідку тільки-що приготовлених, можна сказати – просто з жару, пуголовків. Мі Нога накинулась на їду і вже нажерлась так нажерлась. Зіжрала вона стільки, що почала бути схожою скоріше на обжору Пі Тона чим на худого, жилавого І. С. Кусителя. Після чого вона сказала:
- Дякую. Відвела душу. Нажерлась під зав’язку. А тепер спущусь - таки я на дно, до своєї нірки треба перетравити з’їдене… Бувай здоровим!
І. С. Куситель не став затримуватися з явкою за незаслуженою платнею. Ледь скінчилася остання секунда останньої хвилини останньої години останнього дня останнього місяця останнього року встановленого терміну, як він помчав до Едему, розраховуючи негайно отримати корзину винних ягід. Але не тут-то було! Коли він заповз на головну алею Едему, перед його поглядом повстала картина жахливого запустіння: там, де були лози, що хилилися від важких грон білого і чорного винограду, стирчали лиш голі перекручені опори; замість фруктових дерев – якісь мітли: одне листя, і ніяких тобі фруктів. Хлібні поля нагадували чиєсь неголене, заросле жовтою колючою щетиною, обличчя; серед пожухлої зелені де-не-де зміїлися довгі в’ялі стебла, але ніяких кавунів, ніяких огірків, ніяких динь не було. А що вже сказати про салат, тобто про латук, і інші види? Про цибулю, часник і про коренеплоди – картоплю, моркву, буряк, ріпу? Все зникло, все пропало, все було розорене! І. С. Куситель зразу ж зрозумів, що відбулася якась катастрофа; він зразу ж подумки попрощався зі своїми винними ягодами і спробував якомога скоріше зникнути. Але не встиг. Раптом зі своєї теплиці з кактусовими (єдиним, що збереглося і залишилося в цілості) виглянув Іє Гова. Цього разу він був у окулярах, а в правій руці тримав палку.
- А-а, це ти! – закричав він. – І в тебе ще достає нахабства показуватись мені на очі? Ти ще чекаєш плату за своє зрадництво, так?!
- Але я…
- Ти сказав: вони з’їдять одне яблуко, одне тільки яблуко. І це буде приводом для вигнання їх з Едему. А вони за твоїм навчанням з’їли весь мій сад! Ти за своїми винними ягодами з’явився, так? Піди, спитай з них, з цієї парочки, що влаштувала тут справжню обжиралівку! Так-так, обжиралівку. Є. Ва – вона простіша – зізналась мені: «З’явилась, - говорить, Мі Нога і питає: ви пробували коли-небудь жрати під зав’язку?» І тоді я узнав, що окрім всього іншого ти навіть не захотів з’явитися сюди особисто. Підло скориставшись моєю короткозорістю, ти підіслав замість себе цю безмозгу Мі Ногу!
- Але я…
- Ти брехун, шахрай, злодій! І як брехуна, шахрая, і злодія я замість А. Дама і Є. Ви вигоню зараз з мого Едему тебе! З мого Едему, що був колись найсправжнісіньким раєм, а зараз перетвореним в приміське звалище. Геть звідси! Геть, геть!
З цими словами Іє Гова накинувся на І. С. Кусителя і почав його бити. Побитому до крові, напівживому змію ледве вдалося уповзти від розбурханого Іє Гови. Ще добре, що у розлюченого старого злетіли з носу окуляри, не то він би його добив.
Скориставшись хвилинкою, коли Іє Гова шукав свої окуляри, І. С. Куситель вислизнув через діру в огорожі Едему, і з тих пір ніхто ніколи його більше не бачив. Кажуть, він сховався під землею, заповз у свою нору і там корчиться від безсилого гніву і ніяк не може прийти в себе. Ще б пак, така травма!
Що до Іє Гови, то того ж дня він завантажив всі свої речі і садовий інвентар на велику гарбу, запряжену двома волами, і все бурмотів:
- Або я, або вони. Або я, або вони, - маючи на увазі А. Дама і Є. Ву.
З цими словами він і покинув свій Едем. Кажуть, що, покидаючи його, він кинув своїм гостям фразу, не досить зрозумілу за смислом, але, безсумнівно, презирливу:
- Ей ви, прощайте. А… дам вам можливість, влаштовуйте свій власний світ.
На що Є. Ва не дуже ввічливо відгукнулася:
- А чи не можна ясніше?
А він їй у відповідь:
- Не твоє діло! Є…ва чого захотіла!
За огорожею Едему Іє Гова побачив у полі двох синочків нашої обіжраної пари – Ка Їна і А Веля, - які не із-за чого тузали один одного. Іє Гова подивився на них, подивився, сумно похитав головою, хльоснув батогом своїх волів і пішов далі.
Куди подівався Іє Гова після вигнання І. С. Кусителя з Едему – нікому невідомо. Одні кажуть, що він змінив Ім’я, і тепер зветься Вс, Е. Вишнім і вже під цим ім’ям, будучи досвідченим садівником, створив сад в тисячу разів прекрасніше старого Едему. Інші ж стверджують, що через деякий час він згодився повернутися до Едему, скориставшись запрошенням А. Дама і Є. Ви, що розкаялися, і тихо доживає свої дні в курінчику неподалік від теплиці з кактусовими. Але все це тільки припущення, бо ніхто і ніколи його більше не бачив. Про нього можна сказати, як кажуть про арабського птаха Фенікса:
Те що він є, знає будь-хто,
Де шукати – не знає ніхто.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
Італія, Рим., XX ст. н. е.