Канікули Ейфелевої вежі
з рубрики / циклу «Казки для ДОРОСЛИХ»
Одного разу червневої ночі черговий поліцейський Сальво Фінетті, римлянин в сьомому поколінні, роблячи за обов’язком служби обхід старого району Трастевере, вийшов на однойменний бульвар і зустрів Ейфелеву вежу.
- Прошу вибачити, - ввічливо поклонившись, звернулась до нього вежа, - чи не скажете як дістатися до П’яцца дель Пополо?
- Ви на машині?
- Ні.
- Тоді переходите через міст і йдете прямо до перехрестя, там звернете наліво і попадете на площу Венеції: ви її зразу пізнаєте по великому білому пам’ятнику. Потім побачите довгу пряму вулицю, вона називається Корсо, пройдете її до кінця - і ви на П’яцца дель Пополо.
- Дякую вам, ви дуже люб’язні.
- Ні за що. Усього доброго.
Взнавши дорогу, Ейфелева вежа легко знайшла П’яцца дель Пополо і обережно, намагаючись не зачепити єгипетський обеліск що там стояв, і який навіть не доходив до її нижнього поверху, влаштувалася у самому центр площі.
Вранці столики двох кафе під відкритим небом зайняли римляни – любителі поніжитися на сонечку за філіжанкою кави.
- По-моєму, - сказав один, - тут щось змінилося.
Всім відомо, римляни ніколи нічому не дивуються.
Якщо пам’ятаєте, черговий поліцейський зовсім не здивувався, зустрівши Ейфелеву вежу.
Це і зрозуміло – за тритисячолітню історію римляни чого тільки не бачили! Але того ранку на П’яцца дель Пополо і дійсно щось змінилося.
- От я і говорю, - відізвався другий, сьогодні їх більше звичайного.
Насправді, збуджені натовпи туристів збіглися на П’яцца дель Пополо подивитись на Ейфелеву вежу. Але римляни, звиклі споконвіку до нашестя іноземців, не звертають на туристів майже ніякої уваги. В кращому випадку помічають гарненьких дівчат.
- Е, поглянь, а он та білявочка нічого.
Між тим мер Парижу посилав своєму колезі телеграму за телеграмою, вимагаючи повернути Ейфелеву вежу. Але коли муніципалітет через свого спеціального уповноваженого запросив вежу про її плани, та і чути не хотіла про повернення додому: свої канікули вона має намір провести у Римі.
Щоб залагодити цю справу, мер італійської столиці вирішив у порядку обміну відправити до Парижу Колізей – звичайно ж, з котами разом. Це рішення викликало бурю протестів – правда, виключно серед туристів, що приїздять до Риму спеціально, щоб полюбуватися древнім амфітеатром; самі римляни і не помітили зникнення Колізею. Всім відомо: римляни дуже гордяться своїми пам’ятками, але ніколи їх не відвідують.
Канікули закінчились, і Ейфелева вежа повернулася до Парижу, а Колізей повернули до Риму. Як ви здогадались римляни про це навіть не підозрюють. Їм навіть невідомо, що колізейські коти встигли вивчити в Парижі французьку мову і тепер, зустрічаючи туристів з Франції, нявкають на французькій мові, з розрахунку заробити що-небудь смачненьке.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
Італія, Рим., XX ст. н. е.