26.12.2016 16:00
для всіх
215
    
  4 | 4  
 © Андрій Гагін

Три вежі

з рубрики / циклу «Пробудження»

Колись були, як велети, три вежі

і лев удень-вночі їх чатував.

Огненна грива, часточка пожежі, 

що палить серце, час коли настав.


Ще там була мала і тиха річка, 

а може, то лише дзвінкий струмок.

Щоразу в ньому течія зустрічна, 

і навіть дощ, одного разу, змок.


Високі вежі, що тримають небо

і небо, що тримає цілий світ.

Птахи летять, притягує до себе, 

неначе бджоли на весняний цвіт.


Зелені трави вишили картину

і кличуть відпочити, тут, без слів.

Неначе пісня матері для сина, 

тут колискова дивних солов`їв.


Стежки ведуть до кожної окремо -

прямі, виткі, для кожного своя.

Духмяно квітне квітів оберемок

та істину ховає у роях.


Чи то не вежі, а лише тополі -

можливо час іде, або лише буття.

і відбулося це на іншім полі, 

яке очікує, чекає відкриття.



БЦДСС, 2016

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.12.2016 10:07  Тетяна Белімова => © 

Настроєво, навіть трішки ностальгійно, хоча і з проекцією в майбутнє))