Нові закони
з рубрики / циклу «Казки для ДОРОСЛИХ»
В іншому ж місті, беручи до уваги, що суворі закони і накази не зупиняють злодіїв, і, взявши за основу досвід, викладений у попередньому оповіданні, звернулися до ще більш знаменитого психолога. І він прийшов до висновку досить відмінному від висновку свого колеги.
- Люди, - заявив учений, - вчиняють злочини і злі вчинки через те, що відчувають гостру необхідність порушувати закони. А ті, хто цього не роблять, просто пригнічують порухи своєї душі. Думаю, ми повинні зрозуміти не тільки цю потребу, але й задовольнити її.
Фактично його метод зводився до того, щоби дати можливість не тільки злочинцям і правопорушникам, але і всім громадянам, маючим благі наміри випробувати гостре, хвилююче відчуття при порушенні закону, причому це не повинно було загрожувати небажаними наслідками.
Вирішити цю проблему геніальний психолог теж пропонував відповідною зміною законів. І незабаром новий збірник був оприлюднений.
Стаття I. Кожен громадянин, що проходить мимо банку, зобов’язаний зламати касу і здійснити пограбування.
Стаття II. Закон наказує всім громадянам розряджати зброю, випускаючи повну обойму в будь-яку неприємну людину.
Стаття III. Зразковим громадянином вважається кожен, хто ухиляється від сплати державних податків. Своєчасна виплата податків підлягає карному покаранню.
І тому подібне.
Як тільки нові закони набрали сили, життя в місті стало сущим раєм: ніколи ще люди не відчували такого морального задоволення.
- Чхав я на ці закони – взяв і заплатив усі податки до останнього.
- А я знову сьогодні вчинив злочин, не пограбував жодного банку.
- Знайшов чим хвалитися! Ось я – це ого! Сьогодні не вбив цілих сім людей!
Коротше кажучи, всі нарешті задовольнили свою потребу безкарно порушувати закони і до того ж гордилися своєю винахідливістю, стійкістю, спритністю. Словом, все йшло як по маслу.
Але раптом попав до того міста бандит з-за кордону і, не знаючи про нові закони, вийшов на діло. Увірвався він до банку з пістолетом і крикнув:
- Стояти на місці! Пограбування!
Службовці і клієнти подивились на нього з неприхованим презирством.
- Слизняк, - сказав хтось. – Закон порушувати недостає пороху?
- Сором! – присоромив його касир. – Я б давив таких боягузів. На, тримай, виконуй свій обов’язок. – І гидливо подав гроші.
Здивований бандит поспішно втік, а коли незабаром почув по радіо: «Наказ з приводу сьогоднішнього пограбування банку. Всім поліціантам суворо дотримуватися закону, ніякими силами не арештовувати злочинця!», у нього і зовсім пішла голова кругом. Але, нарешті, познайомившись з карним кодексом і знайшовши, що громадяни зобов’язані грабувати банки, зобов’язані не арештовувати винних, зобов’язані приймати крадені купюри на законній основі, ні в якому разі не сповіщаючи поліцію, бандит підбадьорився.
«В яку прекрасну країну я попав!» - сказав він собі і спокійно пішов витрачати награбовані гроші.
Через декілька хвилин на нього оділи кайданки і привели до суду. Природно, він зразу ж послався на закон.
- Пане суддя, - запротестував він, - це несправедливо, ви порушуєте міське законодавство!
Звідкіля ж було знати бідолазі, що найбільшим задоволенням містян саме й було порушувати закон? Що в цьому місті всі його порушують: і ті, хто не повинні були заявляти в поліцію на пред’явника крадених купюр, і поліцейські, яким було заборонено арештовувати злочинця, і суддя, який не повинен був його засуджувати.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
Італія, Рим., XX ст. н. е.