Башковиті курки
частина IIз рубрики / циклу «Казки для ДОРОСЛИХ»
45.
Одна юна, недосвідчена курка закохалася в кролика. Вона зберігала свою любов у таємниці, навіть з кращими подругами не поділилась. Кожного дня вона проходила мимо крільчатника і крадькома поглядала на свого коханого. Але кролик не відповідав їй взаємністю, тому і розповідати тут, власне, нема про що.
46.
Якось гадюка підповзла до курки, яка рилась в землі під чагарником, і хотіла вжалити її в лапу. Але лапа виявилась такою твердою, що гадюка не змогла її прокусити. Курка скоса глянула на гадюку, а та почала виправдовуватися: це, мовляв, просто жарт.
- Знаєш байку про лисицю і виноград? – спитала курка.
Гадюка такої байки не чула.
- Мало того, що ти зла, так ти ще й неосвічена, - сказала курка і сильно дзьобнула її в шию.
Гадюка, скособочивши шию, забралася геть з жалібними стогонами.
47.
Одна курка весь час міркувала про світобудову – це була її улюблена тема, Але на всі питання відповідала дуже приблизно.
- А чи велика вона, твоя світобудова?
- Майже безкінечна.
- А скільки їй років?
- Вона майже вічна, - говорила курка.
48.
Одного разу весь курник обговорював, як краще проводити вільний час. Багато пропозицій було відкинуто як зовсім неприйнятні. Нарешті одна курка необачно запропонувала зіграти в «гуси-лебеді», але це було зустрінуте загальним обуренням: про гусей кури і чути не бажали.
49.
Нічим не примітна курка в пошуках корму добрела до шосе. І там замість корму знайшла монету. В грошових питаннях вона не розбиралася і тому вирішила, що, якщо здзьобає цю монету, зразу розбагатіє. Але при всьому бажанні проковтнути цю монету вона не змогла.
З тих пір і пішла поговірка «грошей кури не клюють».
50.
Одна високоосвічена курка вирішила навчити подруг рахуванню та додаванню. На стіні курника вона написала цифри від 1 до 9 і пояснила, що, склавши ці цифри разом, можна отримати великі величини. А на іншій стіні показала, як складати: 1+ 1=11, 2+2=22, 3+3=33, - і так до 9+9=99. Кури швидко навчилися складанню і прийшли до висновку, що це їм дуже згодиться.
51.
Одна гоночна курка ніколи не зменшувала швидкість на поворотах. Якось одного разу вона зробила навіть сальто – мортале, але все обійшлося. Але іншого разу її винесло на узбіччя, і вона сильно пошкодила «обшивку». Подругам, що відвідали її після аварії, вона сказала:
- Добре ще, що не загорілась.
52.
Одна дуже манірна курка, обнюхуючи польові квіти, взялася літати від квітки до квітки, як метелик. І до того нанюхалася всіляких запахів, що в неї розболілась голова; і прийшлось їй для зцілення зариватися головою в купу гною.
53.
Гуси хвалилися перед курми, що їхні предки Рим врятували – здійняли тривогу на Капітолійському пагорбі, побачивши, що «галльські півні» підступають до стін фортеці. Одна курка зауважила, що, будь на місці гусей кури, вони би впустили загарбників і тоді Рим, обов’язково перетворився б на великий курятник.
54.
Курка-філософ, дивлячись на камінь, запитувала:
- Хто може стверджувати, що це камінь? – Потім переводила погляд на дерево. – Хто може стверджувати, що це дерево?
- Я можу, - відповіла якась курка.
Курка-філософ поблажливо на неї подивилася.
- А хто ти така, щоб відповідати мені?
Та зніяковіла і пробурмотіла:
- Я курка.
- Ну, а хто може стверджувати, що ти курка?
Невдовзі курка-філософ залишилась в повній самоті.
55.
На одному засіданні при зачинених дверях кури вирішили внести до реєстру заборонених книг «Гаргантюа і Пантагрюеля» Рабле, бо там говориться, що зручніше всього підтирати дупу живим курчатком. Але курка-літературознавець заперечила, що Гаргантюа підтирав дупу не курчатком, а гусятком, тому книгу забороняти не варто.
56.
Курка, послана в розвідку, прибігла назад і попередила подруг, що клювати зерна на полі більше не можна. Окрім воронячого опудала, тобто піджака і шляпи на жердині, там тепер з’явилось куряче опудало – теж в піджаці і в шляпі: воно бігає взад - вперед по полю, кричить і кидається камінням.
57.
Одна римська курка пройшла під аркою Костянтина, але при цьому не відчула жодних емоцій. Пройшла ще раз і знову залишилась розчарованою. Незрозуміло, дивувалася вона, для чого було Костянтину воздвигати цю арку, щоб потім проходити під нею.
58.
Курка – археолог відправилась дивитись піраміди. Обійшла навколо, залізла наверх по похилій стіні, а потім повернулася до курника.
- Ну і які ж вони, ці піраміди? – спитали її подруги.
- Надзвичайно кам’янисті, - відповіла курка-археолог.
59.
Одна ненажерлива курка знайшла скляне донце стакана, під яким, як вона стверджувала, розбухало сім’я. Так, вона накривала склом конопляну зернинку, і вона ставала великою, як зерно кукурудзи. А зерно кукурудзи під склом виростало до розмірів квасолини. Ненажерлива курка хотіла з’їсти ці збільшені зерна, але кожного разу натикалася дзьобом на скло. А варто було прибрати скло – зернятко знову ставало маленьким. Клювала вона, клювала кляте скло, поки не розбила собі всього дзьоба.
60.
Щоб не сталося в курнику, курка - фаталістка вигукувала:
- Так і є!
Подруги зауважили, що у неї пасивне світосприйняття. Курка – фаталістка виправилася і у всіх випадках життя почала вигукувати:
- Нехай так і буде!
61.
Під час великодніх канікул кури оголосили страйк на знак протесту проти незаконної конкуренції цукрових і шоколадних яєць. Після довгих дебатів кури вирішили, що на кожному яйці потрібно ставити штамп: «Стовідсотково гарантовані курячі яйця».
62.
Один неуважний кролик помилково забрів до курника. Нічого схожого раніше не було, і кури просто не могли в це повірити.
- Ну і ну! – вигукнули вони хором. – Подивіться на цю безмозгу курку, яка зображує із себе кролика!
63.
Одна весела курка взяла собі за звичку кудахкати і співати в будь який час дня і ночі – неважливо, знесла вона яйце чи ні. Хазяйка прибігала до курника, не знаходила яйця і дуже сердилась.
- Ну чого ти розкудахкалась і розспівалась? – питали її подруги.
- Від щастя, - відповідала весела курка.
Подруги вирішило що вона не при своєму розумі. А курка намагалася їм втлумачити, що з головою у неї все в порядку, просто вона щаслива.
- Ну, скажіть, що поганого в тому, що я щаслива?
64.
Одна жадібна курка склювала досить багато ракушняка і у неї розболівся живіт. Вночі їй снилося, що вона курка. Цей сон її так схвилював, що вранці вона пішла до лісу і зникла безвісти.
65.
Одна курка з Бергамо з’їхала з глузду, і її помістили до божевільні.
Півень телефонував їй час від часу – спитати про здоров’я, - а вона щоразу нарікала:
- Я би теж тобі зателефонувала, та у нас тут немає телефону.
Після цього півень сповіщав куркам, що, нажаль, їхня подруга ще не поправилась і їй прийдеться залишитись в божевільні.
66.
Одна курка захопилася геометрією і на всіх лугах шукала трикутники, трапеції, квадрати, прямокутники, п’ятикутники, еліпси і інші геометричні фігури. До свого великого розчарування, жодної фігури вона не знайшла, і прийшлось їй повернутися до пошуків черв’ячків, віса, проса, пшениці і чечевиці.
67.
Одна курка, схиблена на психоаналізі, злетіла на сідало і голосно проголосила всім своїм подругам:
- Материнство – сублімація яйця!
Кури, мовчки, вийшли з курника і пішли на гумно, щоб осмислити почуте. Нарешті одна з них повернулася до курника і сказала подрузі, що марила психоаналізом:
- Яйце – це сублімація материнства!
68.
Одного разу в курнику обговорювали значення прислів’я «Курка не птиця, Італія – не заграниця». Після довгих дискусій ні до якого висновку так і не прийшли. І тоді одна курка припустила, що, передаючи з вуст в уста, прислів’я спотворили і насправді воно повинне звучати так: «Курка – птиця, Італія – заграниця».
69.
Начитана курка з гордістю сповістила, що знайшла в історії літератури письменника на ймення Джачинто Галліна, що в перекладі означає «курка». На це півень зауважив, що не варто заноситись через таку дрібницю.
70.
Одна курка-енциклопедистка вивчила напам’ять більше тисячі слів. І час від часу хизувалася своєю освіченістю перед подругами, зверхньо говорячи: «Ромб», «Кратер», «Стигмат». А коли у неї питали про значення цих слів, вона відповідала, що світ складається зі слів: якби їх не було, то не було б і світу, в тому числі і курей.
71.
Похмура курка розгулювала по гумну і клювала зернятка. Над нею з гуркотом пролетів реактивний літак, залишивши за собою довгу білу полосу.
Курка підвела очі до неба і пробурмотіла:
- Мабуть уявив про себе казна-що! – і продовжила клювати зерна.
72.
В стародавні часи винахідлива курка придумала колесо. Показала його подругам, але ті здійняли її на сміх, сказавши, що воно нікому не потрібне. Так і сталось, що куряча цивілізація відстала від людської і люди перегородили курям шлях до науково-технічного прогресу.
73.
Одна курка, схильна до споглядання, оголосила з великим хвилюванням, що бачила непізнаний літаючий об’єкт. Подруги поставились до цієї новини з недовірою і сказали, що, скоріше за все, то був міраж або галюцинації. Курка обурилась і закудахтала:
- Та провалитися мені на цьому місці, я бачила непізнаний літаючий об’єкт, навіть два! – І, йдучи геть, додала напівголосно: - По телевізору!
74.
Курка тримала в дзьобі шматочок сиру. До неї підійшов кіт і сказав:
- Яке у тебе пір’ячко, який дзьобик! Що, якщо, сестричко, за такої краси ти ще й співати майстриня? Адже ти була б у нас цар-птиця… Заспівай, миленька, не соромся…
Але курка вже чула байку про ворону і лисицю і відповіла:
- Дулю тобі!
Сир випав на землю. Кіт підхопив його та й втік.
75.
Одна курка зібрала колекцію кольорових камінців. Вона ховала свої скарби в ямці і частенько ходила туди на них помилуватися. Спадкоємців у неї не було, а курка так дорожила колекцією, що дуже непокоїлась, кому вони дістануться після її смерті. І, врешті-решт вирішила з’їсти камінці всі до єдиного. З’їла і померла від нетравлення шлунку.
76.
Одного разу вранці в курнику здійнявся шум і гам. Всі кури скупчилися навколо гнізда, де виблискувало золоте яйце. Золотоносна курка з гордовитим виглядом стояла поряд і насолоджувалась своїм тріумфом. Але раптом одна з курок підскочила і дзьобом зірвала з яйця золотисту обгортку. Обман розкрився.
- Жарт! – сказала шахрайка і поспішно вийшла подихати чистим повітрям.
77.
Одна курка чула, що для письма треба мати гусяче перо. Вона пішла до гуски і спитала, чи не можна вирвати у неї перо, щоб ним писати. Гуска відповіла, що не заперечує, але натомість відірве лапу у курки, щоби чухатися неї від бліх. Курка стрімголов кинулася назад до свого курника.
78.
Одна курка навчилась рахувати до чотирьох і вимагала, щоб подруги називали її професором. Вона навіть хотіла скинути півня і зайняти його місце. Кури обскубли її догола і сказали, що, коли вона порахує все своє вирване пір’я, тоді вони будуть називати її професором.
79.
Одна голодна курка побачила на лузі змію. Змія теж була голодна. Вони подивились одна на одну, а потім курка почала клювати змію, а змія роззявила пащу і спробувала проковтнути голову курки. Обидві померли від задухи.
80.
Півень простудився, і всі кури навперебій почали за ним доглядати. Деяким це так сподобалось, що, ледве півень видужав, вони скинули його в воду, щоб він знову простудився. Але цього разу віх отримав запалення легень і помер.
81.
Одна необережна курка попала лапою в мишоловку і ніяк не могла звільнитися. Раптом вона почула нявкання. Курка злякалася, як би її не прийняли за мишу, і вирвала лапу з мишоловки. Тим і врятувалась.
82.
Одна чутлива курка подивилася по телевізору «Пані Боварі» і страшно засмутилася, через те що і вона живе в жалюгідному провінційному курнику. Вона мріяла попасти до столиці, ходити людними тротуарами і звертати на себе захоплені погляди. Вона як наяву бачила шикарні магазини, що виблискували вогнями вітрин. І от одного разу її разом з другими курми завантажили у фургончик. Всі впали у відчай, а вона була щасливою, адже на фургончику був столичний номер. Наступного дня її обпатрали і повісили головою донизу у вітрині великого магазину в самому центрі міста.
83.
Одна курка бігала повсюди як безрозсудна, бажаючи подолати звуковий бар’єр. Цим бар’єром стала для неї стіна курника: вона в неї врізалась, тим всі спроби і скінчилися.
84.
Одна вавилонська курка місила лапами сиру глину. Застрягаючи в глині лапи залишали відбитки. Потім глину відправили для обпалення, але цеглу в діло чомусь не пустили – так і залишили валятися на складі. Понад три тисячі років по тому археологи, що проводили розкопки на місці бувшого Вавилону, знайшли цеглу з відбитками курячих лап. Після багаточисельних досліджень ученим вдалося розшифрувати ці знаки і перекласти на сучасну мову. Так, завдячуючи вавилонській курці, археологи відтворити прикмети епохи, яка інакше була б білою плямою в історії.
85.
Одна вразлива курка кожного разу, перед тим, як знести яйце, обходила курник і сповіщала:
- Я вагітна! – А сідаючи в гніздо, вигукувала: - Ох, у мене перейми!
Одного разу вранці подруги діждалися її біля дверей курника і, як тільки вона з’явилася, закудахтала:
- Привіт, породіллі!
86.
Курка – зоолог довго вивчала курей і прийшла до висновку, що кури не тварини, але і не птахи.
- А хто ж вони такі? – спитали подруги.
- Кури – це кури, - відповіла курка і, гордо випнувши зоб, пішла.
87.
Одного разу в курнику виникла суперечка, що красивіше – схід сонця чи захід. Сформувалось дві партії – східняки і західники. З часом перші забули про схід сонця, а другі про захід сонця, залишилась лише взаємна ненависть.
88.
Курка – факір влаштувала виставу посеред гумна. На виду у публіки вона ковтала уламки скла та іржаві цвяхи. Потім облизала дзьоба, показуючи, що вони припали їй до смаку. Наприкінці вона обійшла глядачів з мішком, надіючись, що їй будуть туди кидати черв’яків і кукурудзяні зерна. Але кури, подивившись з яким апетитом вона їла під час вистави, кидали їй лише уламки скла та іржаві гвіздки.
89.
Одного разу три курки засперечалися, що таке сурко. Одна сказала, що це поет, друга заперечила, що це спотворена назва сурка, а третя вигукнула: та це ж фарба сурик! Так чи інакше, всі три вирішили, що слово це дивне і навіть підозріле.
90.
Одна курка, послідовниця Аристотеля, замислила подивитися на кота з наукової точки зору. Вивчила хвоста, лапи, кігті, вуха, ніс, шерсть, але зайшла в глухий кут, намагаючись визначити, для чого коту вуса.
- Для краси, - припустила курка, незнайома з Аристотелем.
- Краса не є науковим поняттям, - заявила вчена курка і спробувала вирвати у кота вуса.
А кіт взяв та й відкусив їй гребінця, який з наукової точки зору не має жодної цінності.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
Італія, Рим., XX ст. н. е.