Природний добір
з рубрики / циклу «Такий неФАНТАСТИЧНИЙ світ»
І.
– Ти справді вважаєш, що ми маємо право це робити? – недовірливо поглянув на друга Олег.
– Це не право, це вже наш обов’язок – нервово відрубив Максим. – Сам знаєш, яка зараз демографічна ситуація на планеті. Природний добір років триста, як зник. Чому раніше люди здорові були? – Бо з десяти народжених, добре як двоє виживало. Зате залишались тільки сильні і здорові. А імунітет який вироблявся, як чуму переживе! А зараз що? – тільки чхне – і вже за пігулки! А це тому. Що всіх народжують – кволих, немічних, нежиттєздатних!
– Ти ще древню Спарту згадай! Якщо хворий – у прірву! Ти, до речі, впевнений, що за цим правилом тебе б ще немовлям з гори не скинули?
– Впевнений! Я здоровим народився!
– Але ж це не твоя заслуга! А щастить так не всім!
– Не про щастя зараз мова. І не треба дивитись на мене, як на нелюда. Відкинь емоції і подивись правді у вічі. Те. Що корисно для індивіда, часто згубно для суспільства. Наш, так званий, гуманізм тільки продовжує агонію нещасних і примножує страждання. Хворі батьки не дадуть здорового потомства! І з кожним поколінням криза наростає. Нас накриє лавина. І поки не пізно, треба з цим боротись.
– Звучить, звичайно, переконливо. Але ти хто – Господь Бог? Ти хочеш взяти на себе відповідальність вирішувати, хто має право жити, а хто ні. Це вже було в історії. І називалось фашизмом!
– Не поспішай вішати ярлика! Ніхто нікого вбивати не збирається. А от над народжуваністю дійсно потрібно встановити повний контроль. Не кожна людина має право мати дітей.
– Ти ж спочатку говорив про природний добір. А тепер уже до штучного перейшов…
– Не пащекуй! Раз уже механізм еволюції збито, то налагоджувати його доведеться вручну.
– Макс, а ти не перегинаєш палицю? Хто ти власне такий, щоб замахуватись на святе?
– Знову ти своє! Я, між іншим, вибраний народом Президент Землі! За мене проголосувало 85% населення. І я, зверни увагу, не розпочинаю війну, а, всього-на-всього, хочу скорегувати демографічну ситуацію. То чому ж тоді Наполеон і Македонський герої, а я – ворог народу. Ще раз повторюю, вбивати ніхто нікого не буде. А обмеження народжуваності в історії планети вже було. Згадай хоча б Китай кінця ХХ століття.
– Добре. Поки ми тут не посварились остаточно, давай зробимо так. Ти розробляй свою програму детально, з усіма дрібницями. Потім скличемо Планетарну Раду і обговоримо це питання. Я, чесно кажу, – проти. Але якщо ти зумієш переконати Раду – закон буде прийнято…
ІІ.
Зал невдоволено гув. Наче в світі все спокійно, для чого ж було переривати канікули і скликати Раду? Не пройшло й трьох років після чергового засідання. Хай би ще в режимі онлайн, так ні, «особиста явка обов’язкова». Що це за секретність, могли б і через «павутину» поспілкуватись!
Другий Президент Землі помітно хвилювався. Молодий він ще, цей Максим Вікторович, зелений. Правда й Олег Іванович, голова Планетарної Ради, не дуже старший. Але якийсь розсудливіший, поміркованіший чи що. Як так сталося. Що дві ключові посади Землі дісталися слов’янам, та ще й друзям, парламентарі й досі не могли второпати. Логічно було б припустити, що переможе кандидат від Об’єднаної Азії, чи хоча б афроамериканець. Адже їх народи набагато чисельніші Але ж ні, якимось дивом на велику політичну сцену випливли ці два білолиці русяві парубки. Патріархально продзвенів третій дзвінок і заграв Гімн Єдиної Землі. Голова Ради привітав присутніх, відкрив засідання і якось. Швиденько опустивши очі, передав слово Президенту.
– Шановні парламентарі! Ви всі добре знаєте критичний стан здоров’я населення нашої планети. Не відкидаючи такого значущого фактору як екологія, причину цього я вбачаю в незадовільній демографічній політиці країн Ради. Тобто в відсутності будь-якої політики в цьому плані.
– Чому ж!? Останнім часом багато уваги приділяється розвитку медицини і заохоченню багатодітних сімей.
– В тому й ваша біда! Ви подивіться, хто зараз народжує дітей! – найбідніші, найнеосвідченіші верстви населення, що не стежать за своїм здоров’ям, харчуються як попало. Вживають наркотики і алкоголь. А наша медицина вимушена відходжувати ціле покоління хворих, щоб дати їм шанс народити ще більш немічне потомство.
– В принципі, це правда. Але що ви пропонуєте? Ми ж не можемо заборонити мати дітей.
Залом покотився смішок.
– А чому б і ні! Тільки радикальні заходи зможуть оздоровити населення Землі. І, врешті-решт. Врятувати його від вимирання.
– Ох. І не люблю я ці радикальні заходи, - пробурчав старий китаєць, що був в раді ще за правління Першого Президента. Але на нього дружно замикали молоді колеги.
– Отже, моя пропозиція така. Програму «Здорове людство» впроваджуватимемо в три етапи. На першому – все населення дітородного віку має пройти повне медичне обстеження, аж до вивчення генетичного коду кожного індивіда. Критерії відбору будуть досить жорстокі. Висновки, про здатність мати здорове потомство має дати комп’ютер і підтвердити консиліум лікарів. На другому етапі всім, хто не пройшов комісію. Буде зроблена особлива привичка, після якої ці люди не зможуть більше псувати генофонд.
В залі. Де перебувало півтисячі чоловік. Запанувала мертва тиша. Хвилини через три, тихий жіночий голос з правого крила запитав:
– Та хто ж на неї згодиться, на цю прививку?
Максим, здається чекав цього питання. Він хитро підморгнув і весело промовив: – А ми скажемо що це від грипу, – і, передчуваючи обурення, підняв вгору праву руку.
– Мовчіть, не кажіть зараз нічого. Я передбачив вашу реакцію і цілком її розумію. Але спочатку ознайомтеся з пакетом документів, які лежать перед вами на кожному столі. Це наукові дослідження, які підтверджують деградацію людини як виду за останні 100 років. Ми Вимираємо. Причому в геометричній прогресії. І чим більше стараємось зберегти кожне життя, тим кволіше стає суспільство вцілому. Те, що я пропоную, жорстоко. Але справедливо. До речі. про мораль. Одним махом ми зможемо вибракувати з фізично здорових людей різні асоціальні елементи, злочинців, психічно неврівноважених і т.і. Не говоріть нічого зараз. Подумайте добре про майбутнє землян. Воно зараз залежить від вас. Зустрінемось через місяць в оцьому залі.
Максим сів. Сьогодні, як ніколи раніше, він відчув себе Президентом. Відчував. Що переконав раду. І свято віри, що має право одним розчерком пера вирішити долю мільярдів маленьких людей, що копошаться на ввіреній йому планеті. Поруч, зосереджено вивчав малюнок на скатертині, Олег. Він не знав що сказати.
А рада мовчала. Ще довго ніхто не міг зронити і слова. Кожен розумів, що все сказано вірно. І що це дійсно єдиний вихід. Але однаково було моторошно і не хотілося приймати ніякого рішення. Лише через півгодини зал спорожнів. Парламентарі розійшлись тихо, не прощаючись і не дивлячись один одному в очі.
Коли через тиждень відкрили скриньку з бюлетенями таємного голосування, всі були шоковані. Адже кожен, хто казав ЗА, надіявся що сусід скаже ПРОТИ, і рішення не приймуть. Але ПРОТИ був всього один голос. Мабуть, старого китайця, а може й не його. А тихої жіночки з правого крила.
Програму доопрацювали й затвердили. Спочатку було дуже важко її реалізувати. Масові обстеження й вакцинації були пояснені епідемією надважкого новозеландського вірусу. І, навіть, медперсонал не знав. Яку ж прививку вони роблять населенню.
Народжуваність різко впала. А коли стурбовані бездітні пари приходили на прийом, лікарі розводили руками: «У вас порушено генетичний код. Зробити нічого не можна»
Згодом процес налагодився. Раніше так проводили набір в армію – медкомісія вирішувала долю юнака. Тільки зараз перевіряли всіх і «призовний вік» про всяк випадок понизили до 14 років. А найцікавіше, що таємниця була збережена. Ті, хто був посвячений в неї, боялися чи то гніву людського, чи то голосу власної совісті. Вони майже переконали себе в тому, що роблять добро.
Міністерство охорони здоров’я просто віддавало накази своїм підлеглим, не дуже вдаючись до пояснень. Тим більше, що хворих дійсно меншало. Вони помирали. А новонароджені справді були здоровіші. Правда й серед них до повноліття частина з них «вибраковувалась». Але в цьому ж і полягає природний добір.
Програма з грифом «Цілком таємно» передавалась від Президента до Президента. І ніхто х наступників не ризикнув ні розсекретити її, ні призупинити. Адже все було зроблено правильно?
Загроза перенаселення зникла, проблема нестачі харчів відпала. Довелося. Правда. Впроваджувати заборону на шлюб між «здоровими» і людей з«порушеним генетичних кодом». Бо так не те що здорового, а ніякого потомства не дочекаєшся. А люди якось звикли до того, що діти – це рідкість і велике щастя, дароване не кожному. Власну ж неспроможність пояснювали поганою екологією, радіовипромінюванням і глобальним потеплінням.
Через три покоління населення землі скоротилось на три четверті. Зате це були «вершина», цвіт нації, так би мовити, біла кістка й голуба кров.
Потім було велике цунамі. Чи то астероїд, впавши в океан, здійняв гігантську хвилю, чи неконтрольована ядерна реакція в могильнику радіаційних відходів розколола землю. Це вже не важливо. Розбиратися в причинах трагедії було нікому. Гігантська хвиля прокотилася по всіх континентах, нагло забираючи життя в старанно відібраних людей з прекрасним генетичним матеріалом. Тобто в усіх, хто зміг пережити «природний добір». Це був дійсно Великий Потоп. За що питається? Бог знає…
І тільки високо в горах Китаю дивом уціліло плем’я малограмотних і некультурних людей. Нащадків ще тих безправних селян, які наважилися народити більше, ніж одну дитину в часи «культурної революції» кінця ХХ століття. Діти ці були поза законом, вони не отримали ніяких документів, не були зареєстровані як громадяни своєї країни і уникли тотального відбору, їх не торкнулася вакцинація. Жили як уміли, народжували. Як Бог дасть. Світ забув про їх існування, а вони не дуже переймалися глобальними проблемами, піднімаючись все вище в гори, подалі від цивілізації…
А може, їх вивів колись в гори старий китаєць…
