Гонконгський чай і Полібій
з рубрики / циклу «рассказы - 3»
Зараз наша молодіж в яких тільки країнах не працює і де тільки не проживає.
Так от передали мені тут якось при нагоді банку справжнього китайського чаю з Гонконгу, так я і запросив свого товариша його скуштувати, бо коли ще таке трапиться.
Але думаю, що справжнім мужчинам чаєм краще не балуватись, бо сьорбнувши два-три рази, зразу ж вдають, що він їм сподобався, здіймають догори очі або задумливо дивляться у вікно і щось там про себе мурмотять, виказуючи задоволення, потім відкинувшись на спинку крісла роблять «розумне» обличчя і впадають в гегельянство, а щоб їм…
Краще вже випити дві-три чарки «калганівки» та поговорити «про женщін», обминаючи рідну тещу, дай бог їй здоров’я і грошей. І почувати себе вільним степовим козаком, а не якимось там розумним занудою і кому воно треба?...
Але ж всі степи вже зорані, а про козаків тільки байки і лишилися та і ті вже почали забувати, бо на порядку денному всесвітньо – концентраційна мережа Інтернету, ох і біда-а-а…
Так ось і тут. Допивши чашку чаю і поставивши її на стіл товариш наліг плечима на спинку крісла, закинув руки за голову і, зчепивши на потилиці пальці своїх долонь, невідомо з чого, з якимось задумливим натхненням, промовив:
- Да-а-а… у нас демократія…
Я, смакував чай і не зрозумівши до чого тут наша демократія у відповідь тільки «угукнув».
- А чого це ти ото так «угукаєш»? Ти що не сприймаєш нашу демократію?
- Що є, те і сприймаю. А ти Полібія читав?
- Господи, ти знову туди, куди люди вже давно не ходять. Та ти хоч розумієш в якому часі живеш?
- Розумію і живу. Давай я наллю тобі ще чашечку чаю, правда ж смачний? – Він ствердно кивнув головою. – І поки ти будеш його сьорбати я тобі у двох-трьох словах розкажу як колись на цей світ дивились розумні люди, які його і творили для нас, та, мабуть, якась сатана їм завадила.
Він безнадійно подивився навколо себе і підтяг тарілочку з кексами. Я налив йому чаю і, підсовуючи мовив:
- Отже, про те як він буквально в трьох словах сформулював і визначив якості державних устроїв. Слухай:
За Полібієм ДОБРЕ це коли є:
- монарх;
- аристократія;
- демократія.
За Полібієм ПОГАНО це коли є:
- тиран;
- олігархія;
- охлократія.
І, слава богу, що він не дожив до:
- генсека;
- «номенклатури»;
- концтабірного народу.
- А коли він жив?
- Та в другому столітті до нашої ери.
- Повезло йому, а то він у нас точно б не вижив, з таким - то розумом, але мені щось не віриться, щоб люди в ті часи про таке знали.
- Не віриться тому що ми живемо на окраїні світу, до нас поки щось дійде так і сонце згасне.
- Слухай, а що то за фігура просвічує у тебе за отим склом, - і він тицьнув пальцем у бік настінної шафки.
- Пляшка.
- Пуста?
- Ні, з коньяком, ще не почата.
- То, може, давай її почнемо, та вип’ємо по чарчині і подивимось на цей світ більш свіжіше і по-новому, та і за «твого» Полібія не гріх випити, розумний був чолов’яга і це ж без Інтернету, навіть не віриться, що тоді були такі люди!
- Давай, - я дістав пляшку і сполоснув чарки.
Після третьої чарки стало і легше і веселіше. Полібій знову повернувся у своє століття, та й що йому було робити серед «айкюголових», він же був ближче до життя.
А вже коли заговорили «за жизнь» та «про женщін» так розумова напруга і зовсім кудись зникла, а «гегель» щез як привид, все стало на свої місця і життя пішло – поїхало як завжди, та і чого нам тут лякатися і чорт знає про що думати, все одно виживемо.
Не перший же раз!
Примітка: - Полібій, давньогрецький історик, державний і військовий діяч (близько 200 р. до н. е. – близько 118 р. до н. е.). Автор «Загальної історії» в 40 томах. Більше дивіться у Вікіпедії.
м. Київ, 21 лютого 2025 року.