Сватання до Емер
частина IIз рубрики / циклу «Саги Ірландії»
Тим часом дочки власників земель, сусідів Форгала, розповіли своїм батькам про юнака, що приїздив на прекрасній колісниці, і про бесіду, яку він вів з Емер. Вони додали, що не зрозуміли їхніх речей і що юнак потім поїхав прямо на північ Брегською рівниною. А власники земель розказали про все це Форгалу Хитрому.
- Воістину, - сказав Форгал Хитрий, - це шалений із Емайн – Махи приїздив сюди розмовляти з Емер, і дівчина закохалась у нього; ось про що бесіда між ними. Але це їм ні для чого не послужить: я їм перешкоджу.
Після цього Форгал Хитрий відправився до Емайн – Махи, вирядившись чужинцем, під виглядом посольства від короля галлів до Конхобара, з пропозицією йому золотих виробів, галльського вина і багатьох цінних речей на додаток. Послів цих було числом троє. Пишний прийом був йому влаштований. Коли на третій день Форгал, відіславши своїх людей, залишився один, улади почали вихваляти перед ним Кухуліна, Конала і других повелителів колісниць в Уладі. Форгал же сказав, що все це правда і що дивні речі звершили перед ним уланські повелителі колісниць, але, що якби Кухулін побував у Домнала Войовничого в Альбі, (13) він проявив би ще більш дивне бойове мистецтво, а якби він побував ще й у Скатах, щоби навчитися у неї бойовим подвигам, то він би став найбільшим воїном у всій Європі.
Він пропонував це Кухуліну для того, щоб той не повернувся назад живим. Бо він вважав, що якщо Кухулін злюбиться з його дочкою, то сам він, Форгал, може загинути від дикості і люті його. Кухулін згодився відправитись на таке діло, і Форгал зобов’язався доставити йому все, що тому знадобиться для походу, якщо він виступить на протязі домовленого часу. Після цього Форгал повернувся до себе, а Кухулін зі своїми супутниками встали рано вранці і спорядилися в похід.
В путь вирушили Кухулін, Лойгайре Руйнівник і Конхобар; інші ж говорять, що з ними був ще й Конал Переможний. Але Кухулін перш за все проїхав через Брегську рівнину, щоб побачитись ще раз з дівчиною. Він ще раз поговорив з Емер, перш ніж сісти на корабель, і дівчина розповіла Кухуліну, що переодягнений Форгал побував в Емайні і порадив йому навчатися воєнним подвигам, з тим, щоб їм ніколи більше не зустрітись. Вона попередила його, щоб він весь час був насторожі, бо Форгал шукає його загибелі. Кожен х них обіцяв іншому, зберігати вірність до зустрічі, хіба що один з них помре за цей час. Вони попрощалися, і Кухулін зі своїми супутниками відправився до Альби.
Коли вони з’явилися до Домнала, той, перш за все почав навчати їх, як надувати шкіряні міхи, лежачи під пласким каменем з маленькою дірочкою. Їм приходилось працювати над цим до того, що їхні п’ятки починали чорніти або синіти. Потім він навчив їх іншій речі: залізати по спису що увіткнутий в землю, до самого його верху і стояти там однією ногою на вістрі. Це називалося вигин героя на вістрі списа або стоянка героя на маківці списа. Сталося так, що дочка Домнала, Дорнолла, покохала Кухуліна. Була вона дуже потворна: коліна її були широкими, п’ятки вивернуті наперед, а ступні повернуті назад, темно-сірі очі величезні, обличчя чорне, як чашка смоли, лоб страшно широкий, жорстке яскраво-червоне волосся зав’язане косами навколо голови. Кухулін відкинув її кохання, і вона поклялася відомстити йому.
Домнал сказав Кухуліну, що його навчання не буде закінченим, якщо він не побуває у Скатах, що жила на сході Альби. Всі троє, Кухулін, Конхобар, король Уладу, і Лойгайре Руйнівник, вирушили в путь через Альбу. Але тут їхньому погляду представилися Емайн – Маха, і Конхобар і Лойгайре відчули, що не мають сили йти далі. Дочка Домнала наслала на них видіння, щоби відняти у Кухуліна товаришів, йому на погибель.
За іншими ж розповідями, видіння це наслав на них Форгал Хитрий, щоб примусити їх усіх повернутися назад і щоб Кухулін таким чином не виконав обіцяння, дане йому в Емайн, і тим самим себе обезславив; у випадку ж, якщо Кухулін все – таки проявить велику мужність і рушить далі один, на схід, щоб вивчити бойові прийоми, відомі і невідомі, - тоді йому буде легше загинути, залишившись наодинці.
І ось Кухулін вирішив полишити товаришів і пішов один невідомою дорогою. Великою була сила дівчини, що творила зло проти нього і яка розлучила його з супутниками. Сумний і похмурий був Кухулін, коли він один ішов по Альбі, втративши товаришів. До того ж він не знав, куди направити свій путь, щоб розшукати Скатах. Але, залишаючи товаришів, він дав обітницю, що не повернеться в Емайн – Маху без удачі і або знайде Скатах, або помре. Розгублений і безпомічний засумував він. І, будучи в такому стані, він раптом побачив величезного, страшного звіра у вигляді лева, що наближався до нього.
Звір пильно слідкував за ним, не причиняючи йому шкоди. Потім звір пішов вперед, оглядаючись, чи йде за ним Кухулін. Той спочатку йшов за ним, а потім заскочив йому на спину. Він не направляв звіра, але дозволив йому нести себе, куди той захоче. Таким чином подорожували вони чотири дні, доки не дісталися до крайніх меж населених місць. Там на острові жили юні воїни, що плавали по невеличкому озеру. Вони почали сміятися, побачивши таку незвичайну річ, що дикий звір прислуговує людині. Кухулін зіскочив зі звіра, і той пішов геть, після того як Кухулін попрощався з ним. Пройшовши трохи далі Кухулін досяг великого дому, розташованого в глибокій лощині. Всередині дому була дівчина, прекрасної зовнішності; вона привітала його:
- Ласкаво просимо, Кухулін!
Він спитав її, звідкіля вона знає його. Вона відповідала, що вони обоє були улюбленими учнями Ульбекана Сакса. (21)
- В той час, коли я була там, ти навчався у нього солодкому співу, - сказала вона.
Вона запропонувала йому їжу і питво, і він, наситившись, пішов далі. Йому зустрівся юний воїн, який також привітно поздоровкався з ним. Кухулін розпочав з ним бесіду і спитав, як пройти до замку Скатах. Юнак указав йому дорогу; треба було перебратися через Рівнину Нещастя, що лежала перед ним. В першій її половині ноги крокуючих щільно прилипали до землі, а в другій її половині росла висока, тверда трава, і кінчики травинок, не згинаючись підтримували ступні тих, хто йшов. Юнак дав Кухуліну колесо і яблуко: в першій половині рівнини він повинен був іти за колесом що котилося, у другій – за яблуком. Таким чином він повинен був дістатися до кінця рівнини.
Ще юнак попередив його, що далі він попаде на велику рівнину з вузькою стежкою, повною чудовиськ, яких наслав Форгал, щоб убити його, і що услід за цим шлях до дому Скатах лежить по гірському кряжу жахливої висоти. Після цього Кухулін і юнак, ім’я якого було Еоху Байрхе, (22) розпрощалися.
Дотримуючись вказівок юнака, Кухулін пройшов Рівнину Нещастя і Небезпечну Рівнину. Таким був шлях, яким він дійшов до місця, де були зібрані учні Скатах. Він спитав їх, де знаходиться вона сама.
- На тому острові, - відповідали йому.
- Яким чином можна туди попасти? – спитав він.
- По мосту Зриву, - була відповідь, - здолати який може лише той, хто звершив діяння великої доблесті.
Ось як був улаштований той міст. Обидва його кінці опускалися донизу, середина ж високо здіймалася; коли хто-небудь ступав на один кінець, другий кінець підіймався вверх, і той, хто йшов відкидався назад. (23) Тричі пробував перейти міст Кухулін і не міг цього зробити. Всі почали сміятися над ним. Тоді він від люті чудесно спотворився, (24) зробив геройський стрибок лосося і опинився на середині мосту; коли він попав на неї, передній кінець ще не встиг достатньо піднятися, щоби скинути його, і Кухулін перебрався на острів.
Він дійшов до замку і стукнув у двері древком списа так, що воно пробило їх наскрізь. Про це сказали Скатах.
- Воістину, - сказала вона, - це той, хто уже раніше звершив славні подвиги.
І вона послала свою дочку Уатах (25) подивитися, що це за юнак. Та вийшла щоб поговорити з Кухуліном, але не змогла вимовити жодного слова, - так захопила її краса юного воїна. Вона повернулася до матері і почала нахвалювати їй гідності прибульця.
- Полюбився тобі цей чоловік? – спитала її мати.
- Так. Цієї ночі він розділить моє ложе і буде спати поряд зі мною.
- Не заперечую проти твого бажання, - відповідала їй мати.
Уатах подала Кухуліну води, щоби умитися, потім принесла йому їжу і взагалі влаштувала найкращий прийом, прислуговуючи йому. Кухулін вдарив її і зламав їй пальця. Уатах голосно закричала. Всі мешканці збіглися, щоб захистити її. Кохор Круфе, могутній воїн на службі Скатах, виступив проти Кухуліна. Вони почали битися, і Кохор Круфе загинув від руки Кухуліна. Його смерть дуже засмутила Скатах. Тоді Кухулін пообіцяв їй відслужити замість могутнього воїна, якого вона втратила.
На третій день перебування там Кухуліна Уатах дала йому пораду:
- Якщо вже ти прийшов сюди, щоби навчитися бойовому мистецтву, ось що ти повинен зробити. Піди і знайди Скатах в тому місці, де вона зараз знаходиться, зайнята навчанням двох своїх синів, Куара і Кета. Геройським стрибком лосося перелети в тисовий гай, де вона знаходиться. Зараз вона спить. Пристав меча до її грудей і вимагай від неї виконання трьох справ. Перше – нехай вона навчить тебе бойовому мистецтву повністю, нічого не утаївши. Друге – нехай вона дасть мене тобі в дружини, і ти піднесеш мені весільний дар, як належить. Третє – нехай вона сповістить тобі все, що станеться з тобою в житті, бо вона знає майбутнє.
Все сталося так, як сказала Уатах.
ПРИМІТКИ:
13)… у Домнала Войовничого в Альбі…- міфічний образ. Альбою ірландці називали або всю Британію, або, частіше, одну Шотландію; тут – другий випадок.
14)…Ульбекан Сакс…- буквально «маленький Уль – сакс» - ірландська передача зменшувальної форми англо - саксонського імені Wulf. Це якраз доказує, що англо - саксонські співаки користувалися славою в древній Ірландії.
15)… ім’я якого було Еоху Байрхе…- казкове ім’я.
16)… ім’я Скатах, що походить від слова scath – «тінь», локалізація її царства на острові, характерний Міст Зриву і інші жахи, які потрібно подолати, щоб попасти до неї, - все це указує на те, що в первісному уявленні обитель Скатах – «той світ», але не в сенсі обителі радості і насолод («раю»), яка зображена у «Плаванні Брана», «Зникнення Кондли», «Хвороби Кухуліна» і «Пригодах Кормака», а в сенсі царства смерті, царства тіней («пекла»). Пізніше сенс цього був забутий, і на ґрунті раціоналізації область Скатах стала сприйматися просто як якась похмура казкова країна.
17)…коли Кухулін впадав у «бойову лють», він спотворювався чудовим чином. Ось як описується у «Викраденні бика з Куальнге» те, що з ним тоді відбувалося: «Усі суглоби, зчленування та зв’язки його починали тремтіти… Його ступні і коліна виверталися… Всі кістки зміщувалися, і м’язи збільшувались, стаючи величиною як кулак бійця. Сухожилля з чола перетягувалися на потилицю і надувались, стаючи величиною як голова місячної дитини… Одне його око входило всередину так глибоко, що і чапля не змогла б його дістати; інше ж викочувалось назовні на щоку… Рот розтягувався до самісіньких вух. Від скреготу його зубів вивергалося полум’я. Удари його серця були подібними до левового гарчання. У хмарах над його головою виблискували блискавки, що йшли від його дикої люті. Волосся на голові сплутувалось як гілки тернини. Від його лоба йшов «сказ героя», довжиною більше, ніж точильний камінь (!) Ширше, щільніше, твердіше і вище щогли великого корабля бив уверх струмінь крові з його голови (!) що розсипався потім на чотири боки, від чого у повітрі виникав чарівний туман, подібний до стовпа диму над королівським домом».
18)…Уатах …- буквально «жахлива».
***
В той час як Кухулін жив на Альбі у Скатах, будучи чоловіком Уатах, ось що сталося в Ірландії. Один славний воїн з Муману, король Лугайд Нойс, син Аламака, (19) молочний брат Кухуліна, з’явився з заходу з дванадцятьма повелителями колісниць, щоб посвататися до дванадцяти дівчат з племені Мак – Рос. Але всі ці дівчата були вже раніше засватані за інших. Коли Форгал Хитрий прочув про це, він поспішив до Темри і сповістив Лугайду, що в його домі є дівчина, його дочка, яка перевершує всіх дівчат Ірландії як своєю красою, так і чистотою і майстерністю в рукоділлі. Лугайд сказав, що вона підійшла би йому. Форгал негайно засватав свою дочку за короля, а за дванадцять князів, що приїхали з Лугайдом, він засватав дванадцять дочок власників земель у Брезі.
Король відправився разом з Форгалом в його замок для здійснення весілля. Коли привели до Лугайда Емер і посадили поряд з ним, вона закрила своє обличчя обома руками і, закликавши у свідки честь і совість свою, оголосила, що полюбила Кухуліна, що Форгал повстав проти їхнього кохання і що, якщо хто-небудь інший візьме її зараз в дружини, то це буде шкодою для її честі. Після цього, через страх перед Кухуліном, Лугайд не наважився взяти Емер і ні з чим повернувся назад.
В той час Скатах вела війну з іншими племенами, над якими була властителькою королева на ім’я Айфе. (20) Війська обох спорядилися для бою. Але Скатах затримала Кухуліна в домі. Вона дала йому сонний напій, щоб завадити йому вийти на бій, бо вона боялась, як би з ним не сталася біда. Але не пройшло і години, як Кухулін раптом прокинувся від сну; сили напою, який би когось іншого утримав уві сні цілу добу, для нього вистачило лише на годину. Він виступив разом з двома синами Скатах проти трьох синів Айфе. Але сталося так, що йому довелось битися з ними одному, і всі троє загинули від його руки.
Наступного ранку битва відновилася. Обидва війська кинулися одне на одного, допоки їхні ряди не зімкнулися впритул. Три сина Ейс Енхен, (21) Кіре, Біре і Байлькне виступили проти двох синів Скатах. Вони йшли тропою подвигів. Скатах застогнала, бо вона не знала чим закінчиться ця справа. Першою її турботою було те, що у її синів не було третього соратника, щоби битися з трьома ворогами, другою – страх перед Айфе, яка була наймогутнішим у світі бійцем. Але Кухулін підоспів на підмогу її синам; він став на тропу, зустрів один ворогів, і всі троє загинули від його руки.
Тоді Айфе викликала на бій Скатах, але замість неї визвався битися з нею Кухулін. Перед боєм він спитав у Скатах, що Айфе любить більш за все на світі. Та сказала йому:
- Більш за все на світі Айфе любить своїх двох коней, колісницю і візника.
Кухулін і Айфе вступили на тропу подвигів, і їхній поєдинок почався. Айфе роздробила зброю Кухуліна, і його меч зламався біля самої рукоятки. Тоді він вигукнув:
- На жаль! Візник Айфе з обома кіньми і колісницею перекинулись в долині, і всі вони загинули!
На цей вигук Айфе обернулась. Кухулін зразу ж накинувся на неї, схопив за боки під обома грудьми, закинув її собі на спину, наче лантух, і відніс так до свого війська. Там він кинув її на землю і заніс над нею оголеного меча.
- Життя за життя, о Кухулін! – вигукнула Айфе.
- Обіцяй виконати три мої вимоги! – сказав він.
- Назви їх і вони будуть виконані, - відповідала вона.
- Ось мої три вимоги, - сказав Кухулін. – Ти повинна дати Скатах заручників і ніколи більше з нею не воювати, ти повинна стати моєю дружиною в цю ж ніч перед твоїм замком, і, нарешті, ти повинна народити мені сина.
- Обіцяю тобі все це! – сказала Айфе.
Все так і сталося. Айфе сказала Кухуліну, що зачала від нього і народить йому сина.
- Через сім років, саме в цей день, я пошлю його в Ірландію, - сказала вона. – Ти ж скажи, яким іменем його назвати.
Кухулін залишив їй для сина золоте кільце і сказав, щоб вона послала його розшукувати батька в Ірландію тоді, коли це кільце виявиться йому якраз на палець. Він велів назвати його Кондлою і передати йому три зароки: він не повинен нікому говорити про своє походження, нікому не поступатися дорогою і ні з ким не відмовлятися від бою. (22) Після цього Кухулін направився до дому Скатах.
Дорогою, якою він йшов назад, йому зустрілася стара, крива на ліве око. (23) Вона попросила його відсторонитися і не заступати їй дорогу. Він відповів, що йому нікуди поставити ногу, хіба що на скелю, що звисала над морем. Він все ж таки поступився їй, при цьому йому прийшлося опиратися на землю лише кінчиками пальців ніг. Коли стара проходила мимо нього, вона вдарила його по пальцях, щоби скинути вниз зі скелі. Кухулін помітивши це, зробив стрибок лосося і зрубав старій голову. Це була Ейс Енхен, мати трьох воїнів, що загинули від руки Кухуліна; щоб згубити його, вона влаштувала цю зустріч на дорозі.
Всі воїни Скатах разом з нею самою повернулися в її країну. Айфе дала Скатах заручників. Кухулін прожив там деякий час, лікуючись від ран, отриманих в бою. На завершення всього він навчився у Скатах всім прийомам бойової спритності. Він засвоїв: прийом з яблуком, прийом бойового грому, прийом з клинком, прийом руху горілиць, прийом зі списом, прийом з вірьовкою, стрибок кота, стрибок лосося, метання жердини, прийом вихору сміливого повелителя колісниці, прийом удару рогатим списом, (24) прийом швидкості, прийом з колесом, прийом сильного дихання, геройський клич, геройський удар і зустрічний удар, біг по спису і стоянку на його вістрі, прийом колісниці що косить, геройський вигин вістря спису, (25) Після цього до нього прийшли посли з батьківщини, щоб покликати його додому, і він зібрався в дорогу.
Скатах же передбачила йому все, що станеться з ним у житті. Вона заспівала йому пісню зрячої, мудрої провидиці. Ось її слова:
Привіт тобі, о, герой переможний!
При викраденні корів із Брега
Ти витримаєш багато єдиноборств,
О, славний повелитель колісниці!
Великі небезпеки чекають тебе:
Ти один битимешся з великим військом,
Воїнів з хижого Круахана
Ти один розсієш своєю рукою. (26)
Твоє ім’я дійде до мужів з Альби,
Твоя слава досягне далеких країв.
Тридцять років – ось межа твоєї доблесті,
Більше цього не обіцяю тобі.
Потім Кухулін сів на корабель і відплив до Ірландії. Разом з ним на цьому кораблі відплили Лугайд і Луан, два сина Лоха, Фербайт, Ларин, Фердіад і Дурст, син Серба. Вони прибули до дому Руада, короля островів, у ніч Самайн. (27) Конал Переможний і Лойгайре Руйнівник якраз були там, заняті збиранням данини. Бо в ті часи Острови Чужоземців платили данину уладам.
Почув Кухулін плач і стогони, що долітали з королівського замку.
- Що це за скарги? – спитав він.
- Дочку Руада віддають в данину фоморам, (28) – відповідали йому.
- Де знаходиться дівчина?
- На березі, там, нижче.
Кухулін пішов на берег і знайшов там дівчину. Він розпитав про її участь, і вона докладно йому все розповіла.
- З якої сторони прийдуть ці люди за тобою? – спитав він.
- З того далекого острова, - відповідала вона. – Не зоставайся тут, - додала вона, - щоб розбійники тебе не помітили.
Однак він залишався там, діждався форморів і вбив трьох із них в запеклій сутичці. Останній з убитих встиг поранити його в зап’ястя, і дівчина перев’язала йому рану, відірвавши для цього стрічку від свого плаття. Потім він пішов, не сказавши їй, хто він.
Дівчина повернулася до замку і розповіла батькові про все, що сталося. Затим незабаром прийшов до замку і Кухулін, як простий захожий гість. Конал і Лойгайре привітали його, не пізнавши. Багато з тих, хто був у замку хвалились, що це вони вбили форморів, але дівчина не визнавала їх. Тоді король повелів розтопити баню, де всі почали митися по черзі. Коли черга дійшла до Кухуліна, то дівчина пізнала його.
- Я віддам тобі в дружини свою дочку, з багатим посагом, - сказав король.
- Не підходить мені це, - відповідав Кухулін. – Але якщо вона згодна, нехай з’являється в цей самий день, рівно через рік в Ірландію: там вона мене розшукає.
Потім Кухулін повернувся до Емайну і розповів там про всі свої пригоди. Відпочивши від своїх праць, він відправився до замку Форгала здобувати собі Емер. Цілий рік він провів біля замку, але ніяк не міг наблизитися до дівчини через багаточисельну сторожу. В останній день року він підійшов до свого візника і сказав йому:
- На сьогоднішній день, Лойг, призначена наша зустріч з дочкою Руада, але ми не знаємо в точності місця, де шукати її, бо через нерозумність ми не домовились. Відправимось на берег моря.
Коли вони під’їхали до берега біля Лох Куана, (29) вони побачили двох птахів над морем. Кухулін вклав камінь у пращу, прицілився і попав в одного з птахів. Птахи спустилися на берег, і обидва воїна направились до них. Коли вони підійшли зовсім близько, то побачили перед собою двох жінок, найкрасивіших у світі. То були Дерборгіль, дочка Руада, і її прислужниця.
- Злу справу ти здійснив, Кухулін, - сказала королівська дочка. – Ми прийшли на побачення з тобою, а ти напав на нас.
Кухулін висмоктав камінь, що встромився в неї, разом зі згустком крові.
- Тепер я не можу женитися на тобі, раз я випив твоєї крові, - сказав Кухулін. – Але я видам тебе за мого друга, який тут разом зі мною, за Лугайда Кривавих Шрамів. (30)
Після цього він вирішив напасти на замок Форгала. Цього разу йому спорядили колісницю з косами. Під’їхавши до замку, він перескочив геройським стрибком лосося через три стіни і опинився в огорожі замку. Три удари наніс він у дворі, тричі дев’яти воїнам, що були там, і від кожного удару загинуло по вісім чоловік, а по одному від кожної дев’ятки уціліло: а саме Скібур, Ібур і Кат, три брата Емер. Форгал перестрибнув через замковий вал, рятуючись від Кухуліна, але, падаючи, розбився на смерть. Кухулін же схопивши з собою Емер і її молочну сестру, з багатьма золотими і срібними прикрасами, перестрибнув назад через огорожу.
З усіх сторін услід їм лунали крики. Скемен, сестра Форгала, кинулась на нього. Кухулін убив її біля броду, який було названо потім бродом Скемен. (31) Потім вони добралися до Глондату, де Кухулін перебив сотню ворогів, що його переслідували.
- Великий подвиг звершив ти, убивши сотню міцних бійців, - сказала Емер.
Далі переслідувачі настигли їх біля броду Імфуат на Бойні. Емер зійшла з колісниці, і Кухулін довго гнав ворогів вздовж берега ріки, так що грудки землі з-під копит його коней летіли через брід на північ. Потім він повернув і погнав їх на північ, так що грудки землі з-під копит його коней летіли через брід на південь. Через те що грудки землі летіли в обидві сторони, і називається це місце Бродом Двояких Грудок. І далі, у кожного броду, від Броду Скенмен біля Ольбіне до Бойні Брегської, Кухулін вбивав по сотні ворогів, звершуючи цим ті подвиги, які обіцяв дівчині. Цілим і неушкодженим вийшов він з усіх цих сутичок і до ночі досяг Емайн – Махи.
Коли Емер завели у Дім Червоної Гілки до Конхобара і мужів Уладу, всі привітали її. Потім Кухулін взяв її собі в дружини, і з того часу вони ніколи, до самої смерті, не розлучалися.
ПРИМІТКИ:
19)… король Лугайд Нойс, син Аламака…- в ірландському епосі зустрічається декілька персонажів, що мають досить розповсюджене ім’я Лугайд. Даного Лугайда не варто змішувати з іншим Лугайдом, який згадується в «Смерті Кухуліна».
20)… королева на ім’я Айфе…- ім’я, що не піддається поясненню і звучить не по-ірландському. Можливо, що це – туземне, шотландське (піктське) ім’я або ж звуконаслідувальне, що виражає почуття жаху (на кшталт нашого «на жаль»).
21)… Ейс Енхен…- жінка з числа найвірніших слуг і воїнів Айфе.
22)… Він велів назвати його Кондлою…- про пізнішу загибель Кондли (чи Клондайха) див. вступну статтю.
23)… зустрілася стара, крива на ліве око…- лівий бік, за кельтськими віруваннями, був нещасливим.
24)… прийом удару рогатим списом…- його Кухулін використовував лише в найтяжчих випадках, наприклад у поєдинку з Фердіадом.
25)… геройський вигин вістря спису…- не всі ці прийоми зрозумілі коментаторам. Деякі з них, крім сили і мистецтва, припускають в Кухуліні володіння надприродними здібностями.
26)… Ти один розсієш своєю рукою…- це передбачення відноситься до боїв «Викрадення бика з Куальнге». Див. сагу «Бій Кухуліна з Фердіадом».
27)… у ніч Самайн…- під 1 листопада, коли переважно відбувалися зносини між мешканцями «того світу» і людьми; це також доказ на користь того, що країна Скатах, з якої повертається Кухулін, спочатку мислилися як царство духів.
28)…фомори…- тут фомори раціоналістично представлені як люди, можливо, внаслідок змішування з тією тяжкою даниною, яку скандинавські вікінги починаючи з IX століття брали з ірландців.
29)…нині Stangford Longh, велике озеро на північному сході Ірландії, в графстві Down, недалеко від узбережжя.
30)… Лугайд Кривавих Шрамів…- друг Кухуліна. Згідно зі сказаннями, він пізніше помер від горя після смерті своєї дружини Дерборгіль.
31)… було названо потім бродом Скемен…- ця місцевість, як і більша частина згадуваних далі, не піддається ототожненню; шлях Кухуліна взагалі направляється на південний захід.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
Ірландія, VIII ст. н. е.