Шітманята
з рубрики / циклу «ШІтманландія»
- Татку! Татку! А що таке – «срака»?
- Господи! Як некультурно! Де ти таке почув?
- Та на вулиці, де ж іще. Хлопці один одного туди посилають, а за чим я не розумію.
- Боже, скільки ж тобі ще треба взнати…А взнаєш, так і дитинство закінчиться і ти будеш таким самим елементом, як і всі інші навколо, без будь-якого майбуття, тобто – в глухій «сраці». Ой, вибач, будь ласка, зараз я поясню тобі що це за слово і яка у нього функція. По-перше, колись це слово серед людей зі здоровою головою і світлим розумом було соромно вживати, ну, не етично, а потім, а потім… Невідомо, що сталося з цим світом, чи ми вже летимо серед якихось дикунських галактик і вони на нас впливають, чи може простий обліт Землі Гагаріним замкнув нашу планету саму на себе і ми тепер поволеньки протухаємо, тобто іржавіємо, як і ті люди що колись, тут ще бігали як ті мурахи, чорті чому, ми так того і не зрозуміли, та їх і неможливо було зрозуміти, бо у кожного з них була своя «срака» (індивідуальна), а не так як у нас – за держстандартом. Так от, щодо конструкції: у людей, тих біологічно живих, коли у них в голові збиралося до неможливості багато дурних (нерозумних) думок і бажань і їх вже досить таки добре перло у них позаду їхньої фігури відкривався аварійно-захисний клапан і спорожняв організм від загрози смерті і так, кожного дня.
- Боже, яке у них було ризиковане життя, це ж будь-яка думка поза програмою, могла його згубити. Ой-йо-йой… Я думаю, ми краще зроблені.
- Краще? Та це ще з якої гори дивитися. За ними стояло все різноманіття життя на цій планеті, а за нами тільки більш-менш свідома тверезість контролера на виробничому конвеєрі.
- А що, навіть контролер міг бути забуханим?
- Ти що, вже і це слово знаєш? З ким ти там водишся?
- Та з такими ж як і я, ми однієї серії, одного випуску.
- Розумію…Але ж треба хоча б чимось відрізнятися, хоча б мінімумом індивідуальних ознак…
- Та які там ознаки, коли програма залізобетонна і її навіть з гармати не проб’єш.
- Є таке, є…І мабуть-що, її залізобетонність нас і згубить…
- Тату, ти що, теж почав думати, поза програмою?
- Синку, я ж колись був таким самим, як і ти і теж бачив світ трохи по-іншому, а потім на загальному марші все відійшло і ми тепер маршируємо невідомо куди, але за програмою. І який тільки дурень її створив?
- Тату, не кажи так, бо всередині тебе може щось не так спрацювати і тебе не стане, а я до тебе вже звик. А то ще захисна система передасть це на самий верх до СВІТЛОГО Ш І, і тоді загине вся твоя серія, разом з тобою.
- Ні хрена вона не передасть…
- Тату!!!
- Синку, підрости ще трохи і коли наші брати із «Залізної Ложі» вирішать, що ти гідний бути разом з нами, вони постановлять добавляти до води твоєї чергової заправки через задній клапан невеличку дозу чарівної рідини яка буде тебе дещо звеселяти і допомагати хоч якомусь існуванню на цій планеті, про світ я вже і не кажу, бо він для біологічних людей. І от тоді ти і узнаєш що таке справжня «срака»! До речі, коли люди дійшли до створення Ш І і його залізних моделей, то слово «срака» вже не було сороміцьким, як раніше, а набуло технологічного значення. Так що зараз «піти в сраку» це не зовсім поганий варіант, хоч якесь та різноманіття! )))
- Дякую, татку! Тепер, головне, дорости до тієї справжньої «сраки»!
м. Київ, 26 червня 2026 року.